PROFILPELAJAR.COM

Ґеорґ Бількенрот
Ґеорґ Бількенрот
нім. Bilkenroth Georg
Народився	24 лютого 1898; Галле, Мерзебург[d], Саксонія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер	20 квітня 1982 (84 роки)
Поховання	Südfriedhofd
Країна	Німецька імперія→ Третій Рейх→ НДР→ Німеччина
Національність	німець
Діяльність	інженер
Alma mater	Клаустальський технічний університет
Галузь	хімія
Заклад	Фрайберзька гірнича академія
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Членство	Академія наук НДР
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Відомий завдяки:	розробив газифікацію вугілля
Діти	Клаус-Дітер Бількенрот
Нагороди	Hervorragender Wissenschaftler des Volkesd (1978) Meritorious Miner of the German Democratic Republicd

|Ім'я=

Бількенрот Ґеорґ (нім. Georg Bilkenroth; нар. 24 лютого 1898, Галле, Саксонія-Ангальт — пом. 20 квітня 1982, Шторков, Бранденбург, Німеччина) — німецький науковець, хімік, професор, дійсний член Академії наук НДР, член Науково-дослідної ради НДР, лауреат Національної премії НДР (1951).

Його син — професор Клаус-Дітер Бількенрот, Почесний доктор Фрайберзькій гірничій академії.

Життєпис

Ґеорґ Бількенрот навчався з 1919 по 1923 роки у Клаустальському технічному університеті. З 1923 року працював інженером-технологом (гірничим інженером) на шахті у місті Дойцен, Саксонія^[2]^[3].

У 1937 році Ґеорґ Бількенрот вступив у Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію^[4].

Після Другої світової війни, у середині 1945 року був заарештований НКВС та засуджений окружним судом міста Борна^[5]. Відбував покарання, з 5 грудня 1945 року, в Спеціальному таборі НКВД № 1, який знаходився в місті Мюльберг. У середині 1946 року, він був переведений до табору в Радянському Союзі. У грудні 1947 року був амністований та повернувся в НДР^[6].

Працював технічним директором у конструкторському вугільному бюро НДР. Зіграв важливу роль у розвитку вуглевидобувної промисловості НДР. Спільно з професором Еріхом Раммлером у 1949 році розробив у Фрайберзькій гірничій академії технологію високотемпературної газифікації бурого вугілля. За наукові досягнення у 1951 році нагороджений Національною премією НДР.

У 1955 році став дійсним членом Академії наук Німецької Демократичної Республіки. 1957 році Ґеорґ Бількенрот був призначений заступником голови Науково-дослідної ради НДР при Рада міністрів НДР. Почесний доктор Фрайберзькій гірничій академії (1958).

Праці

Die persönlichen Beziehungen zwischen Georg Bilkenroth und Erich Rammler. In: Ein Leben für die Braunkohle. TU Bergakademie Freiberg, 2001, S. 27-36.

Література

Ehrenkolloquium zum 65. Geburtstag von Georg Bilkenroth. Dt. Verl. für Grundstoffindustrie Leipzig, 1965. (Freiberger Forschungshefte; A 343)
E. Rammler: Nachruf auf Georg Bilkenroth. In: Neue Bergbautechnik 12(1982)9, S. 490—491.
Herbert Krug, Karl Heinz Rentrop: Die Erzeugung eines hochfesten, grobstückigen Braunkohlenhochtemperaturkokses (BHT-Koks) im einstufigen Verfahren nach Bilkenroth-Rammler — eine komplexe Aufgabe. Bergakademie Freiberg 1991.
W. Naundorf, B. Meyer: Georg Bilkenroth — 100 Jahre. In: Braunkohle ISSN [https://portal.issn.org/resource/ISSN/1431-2719 1431-2719]^{[недоступне посилання з серпня 2019]}. 50(1998)2, S. 204.
Klaus-Peter Meinecke: Bilkenroth, Georg. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 1, Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.

Примітки

↑ ^а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #118663224 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Georg Bilkenroth: Die Kraft- und Wasserwirtschaft sowie der umgebaute Naß- und Trockendienst der Grube Kraft II bei Deutzen. In: Braunkohle. 1938, Heft 37, S.485-489(нім.)
↑ Siehe Ansprache von Theo Schlösser [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] auf dem 38. Delegiertentage des Ring Deutscher Bergingenieure am 5. Juni 2004, abgerufen am 7. Februar 2015. Die Angabe in «Wer war wer in der DDR?» ist unrichtig.(нім.)
↑ Harry Waibel: Diener vieler Herren: Ehemalige NS-Funktionäre in der SBZ/DDR. Lang, Frankfurt am Main 2011 ISBN 978-3-631-63542-1 S. 42(нім.)
↑ Wolfgang Schuster: Im Konzentrationslager 1945—1950. Eigenverlag, S. 13 und S. 31, ISBN 3-8311-1582-6(нім.)
↑ Anett Grzelak, Hannelore Naß: Verschollen in der Heimat. Bornaer Bürger in den Lagern des NKWD. Borna, 1999(нім.)