Ярмольник Леонід Ісаакович
Ім'я при народженні	рос. Леонид Исаакович Ярмольник
Народився	22 січня 1954(1954-01-22) (70 років) Гродеково[d], Погранічний район, Приморський край, РРФСР, СРСР або Пограничний[d], Приморський край, РРФСР, СРСР
Країна	Росія
Національність	єврей
Діяльність	кінопродюсер, актор, стендап-комік, телеведучий, ведучий, радіоведучий, гуморист
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1976)
Знання мов	російська і українська
Заклад	Московський театр «Современник»
Роки активності	1974 — тепер. час
Жанр	кінематограф і телебачення
У шлюбі з	Оксана Ярмольникd
Нагороди	Золотий овенd (1995) Ніка (2000) Ніка (2015)
IMDb	ID 0946473
Сайт	leonidyarmolnik.ru
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Леонід Ісаакович Ярмольник (нар. 22 січня 1954, станція Гродеково в смт Пограничний, Анучинський район, Приморський край, РРФСР) — російський актор, продюсер, шоумен і телеведучий єврейського походження. У березні 2014 року підтримав анексію Криму Російською Федерацією.

Народився 22 січня 1954 року в родині військовослужбовця.

Дитинство і шкільні роки пройшли у Львові. У Львові грав у молодіжному Театрі Ленінського комсомолу.

Закінчив Московське театральне училище ім. Б. Щукіна (1976).

Виступав на сцені Театру драми і комедії на Таганці (1976—1983). Нині працює в кіно і на телебаченні («Ь—клуб»).

На початку 90-х розлучився з дружиною та отримав громадянство України. До цього кроку його підштовхнуло бажання приватизувати батьківську квартиру у Львові. Після продажу нерухомості повернувся до дружини та російського громадянства.

У березні 2014 підтримав введення російських військ до Криму та його анексію Росією, назвавши цей півострів «споконвічно російською землею»^[1]. Тоді ж заявив про ксенофобію, яка притаманна українцям, підтвердивши свої слова розповіддю про лінчування в Україні темношкірого іноземця. Ці слова викликали численні жарти про «розірваного на березах» Ярмольника.

При цьому, разом з Аллою Пугачовою та рядом інших російських діячів підписав у 2014 році звернення на захист Андрія Макаревича, який за свою позицію піддавався в Росії переслідуванню^[2].

1 червня 2017 року речниця Служби безпеки України Олена Гітлянська повідомила, що СБУ заборонила в'їзд в Україну Леоніду Ярмольнику та звернулася до Міністерства культури України з метою внесення його у список осіб, які загрожують національній безпеці України^[3].

Після початку відкритої війни РФ проти України Ярмольник втік з Росії до Латвії.

21 січня 2024 року в інтерв'ю інформаційному агентству ТАСС Леонід Ярмольник похвалив політику Путіна і рішення про вторгнення окупаційної армії в Україну. За його словами, те, що відбувається, розвивається «за правильними законами для того, щоб відстояти свій суверенітет, свої принципи, зберегти мир», а Росія «виборює перемогу світла»^[4][5][6][7].

Знімався у фільмах:

• «Сищик» (Гнус, 1979),
• «Сашко» (1981, німецький солдат),
• «Казка, розказана вночі» (1981, Клаус),
• «Повернення резидента» (1982, Чарлі),
• «Сузір'я кохання» (1985, Шут),
• «Одеса» (2019, Григорій Йосипович)

та у телефільмах:

• «ТАРС уповноважений заявити...» (1983, 10 с),
• «Снігова королева» (1985, Нарцис) та ін.

Зіграв в українських стрічках:

• «Інспектор Лосєв» (1982),
• «Капітан Фракасс» (1984, т/ф, Леандр),
• «Звіздар»,
• «Капітан «Пілігрима»» (1986, Геріс),
• «Одіссея капітана Блада» (1991).

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ярмольник Леонід Ісаакович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярмольник Леонід Ісаакович

• Косач А. Леонід Ярмольник: Кінобіофафія тільки починається // На екранах України. К., 1985, № 52, 28 фуд.;
• Ванденко А. Но унитаз — его венец? // Все- український Ведомости. 1995. 2 июня. С.13;
• Павлючик Л. «Мне мой нос не мешает» // Труд — 7. М., 1996. 2 февр.;
• Леонид Ярмольник // Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.571—577;
• Всемирный биофафический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.916;
• Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.452—454.