Якубовський Назар Олександрович

Якубовський Назар Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження20 грудня 1996(1996-12-20)
Хмельницький
Смерть5 вересня 2014(2014-09-05) (17 років)
Весела Гора
Псевдо«Назарчик»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Якубовський.

Наза́р Олекса́ндрович Якубо́вський (20 грудня 1996(19961220) — 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1996 року в місті Хмельницький. Закінчив хмельницьку гімназію № 2. У часі Революції Гідності у вихідні разом із друзями їздив на київський Майдан. У серпні 2014-го сказав мамі, що поїхав шукати роботу в Києві, сам вирушив на фронт, не був офіційно оформлений у батальйоні.

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.

Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Назара до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Якубовським попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.

Перепохований в селі Шаровечка.

Без сина залишились батько Олександр і мати Інна Ігорівна.

Нагороди і вшанування

  • нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)
  • Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
  • Медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)[1]
  • рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (21 серпня 2020, посмертно) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[2]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 10, місце 12
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня[3]

Примітки

  1. ↑ Родини хмельничан-айдарівців отримали нагороди [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Хмельницька міська рада, 28 серпня 2018
  2. ↑ Указ президента України №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 25 серпня 2020. 
  3. ↑ Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.