Юрша Іванович

Юрша Іванович
Народився
Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
Померне раніше 1476 Редагувати інформацію у Вікіданих
Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаКиївський воєвода[1], луцький староста[2], Брацлавський старостаd[3], кременецький староста[3] і Q125088634?[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідЮрші Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиQ123577367?, Q124048190?[5] і Q124048257?[6] Редагувати інформацію у Вікіданих

Юрша Іванович — воєначальник та урядник Литовсько-Руської держави, представник боярського роду Юршів. Прибічник князя Свидригайла Ольгердовича.

Життєпис

Очолював оборону Луцького замку під час її облоги польським військом під командуванням короля Ягайла влітку 1431 році. Вдався, зокрема, до хитрощів, попросивши перемир'я ніби для переговорів. За цей час встигли підремонтувати замок, після чого Станко зразу припинив перемовини з нападниками.[7]

На початку вересня 1436[8] (або 4 вересня 1437 року у Львові[9]) Свидригайло уклав сепаратну («провізоричну»[9]) угоду з тими представниками «галицьких панів», які були незадоволені зі свого, на їх думку, принизливого становища у Королівстві, бо вони були обтяжені спеціальними податками та обов'язками, яких не мали шляхтичі інших земель Польщі.[10] Юрша перебував з ним у Львові. Невдовзі після цього — у середині вересня — він командував обороною Києва та землі під час нападу війська великого князя Сигізмунда Кейстутовича — конкурента Свидригайла (він поїхав перед нападом до Кракова[11]). Разом з татарською підмогою він завдав їм серйозного удару.[12]

У 1452 році став одним з 3-х делегатів, яких вислали з Вільна на Волинь (ще за життя сюзерена[13]) зберегти за ВКЛ замки, які контролював Свидригайло, та прийняти присягу на вірність ВКЛ від князів та підданих.[14] Прибув на Волинь з військом (також князь пінський Юрій, Радивіл), аби контролювати волинські замки. Зі смертю Свидригайла 10 лютого 1452 р. замки не були віддані під контроль Корони.[13] У 1453-61 роках неодноразово виступає свідком документів щодо присяг, правдоподібно, до 1475 року.

У 1457 році отримав маєтність Пулі(и) (пол. Puli), 10 квітня 1743 — людей у Ліщанці (дар короля).[14]

Посади: київський воєвода, луцький (зокрема, 1431 року[15]) крем'янецький (надав Казимир Ягелончик у 1441) та брацлавський намісник (староста).

Дружина невідома, діти:

  • син Іван — маршалок господарськиц, староста володимирський[16];
  • Федора — дружина невідомого князя та Олізара Шиловича;
  • NN — дружина князя Василя Друцького.

У літературі

Юліан Опільський у романі «Сумерк» змальовує луцького воєводу Юршу та його молодого родича як борців за відновлення української державності.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 65. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
  2. ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 94. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  3. ↑ а б Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 60. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  4. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. IV, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2003. — С. 45. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5
  5. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 202.
  6. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 59, 202.
  7. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 196—197.
  8. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 223.
  9. ↑ а б Spieralski Z. Jan z Sienna i Oleska (2. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. X/3. — Zeszyt 46. — S. 476. (пол.)
  10. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 221.
  11. ↑ Kijów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 75. (пол.) — S. 75.
  12. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 224.
  13. ↑ а б Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 243.
  14. ↑ а б Kuczyński S. M Jursza… — S. 347.
  15. ↑ Krupska A. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХІІІ/1, zeszyt 96. — S. 208. (пол.)
  16. ↑ Федосєєва С. Князівські поховання у Володимирі-Волинському.//Володимир-Волинський історичний музей.

Джерела

  • Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
  • Kuczyński S. M Jursza // Polski Słownik Biograficzny. — T. XI. — S. 347. (пол.)

Посилання


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.