PROFILPELAJAR.COM

Ю́рченко Валенти́на Тимофі́ївна (19 вересня 1910, м. Кременчук, Полтавська губернія – 22 вересня 2001, м. Норд-Порт, штат Флорида, США) – українська поетеса, письменниця, громадська діячка.

Біографія

Народилася 19 вересня 1910 року у місті Кременчук Полтавської губернії.

Батько – Тимофій Святенко – лікар, мати – медсестра. Вони щиро любили рідну землю, були національно свідомими людьми. Маленька донька захоплювалася музикою, зачитувалася українськими книжками.

Валентина закінчила Кременчуцьку гімназію та торгово-промислову школу, вступила до Київського кооперативного інституту, а закінчувала вже планово-економічний інститут у Харкові, де в іншому вузі навчався її чоловік Вадим Гребінка (внучатий племінник поета Є. П. Гребінки).

У 30–х рр. XX ст. її батько був двічі репресований.

Обставини вплинули на те, що Валентина Тимофіївна з родиною "без надуми" (як пише в "Моєму життєписі") у 1943–1944 рр. виїхала на захід Європи, переживши дорогою багато принижень і страхів. Влітку 1945 року, в таборі Фленсбург-Вайхе, її розлучили з чоловіком, який загинув на другий день після арешту.

Жінка з сином змушена була тікати в Західну Німеччину, де кілька років перебувала в таборах для переміщених осіб. Там Валентина Тимофіївна вдруге вийшла заміж за "України завзятого сина", колишнього сотника УНР І. Юрченка.

1950 року подружжя Юрченків перебралося в США, де і прожило півстоліття в Нью-Йорку та Йонкерсі.

Померла Валентина Юрченко 22 вересня 2001 року у м. Норд-Порт (штат Флорида, США).

Творчість

У нелегкі роки "вростання в чужий ґрунт" Валентина Тимофіївна рятувалася творчістю – віршами і прозою для дітей. Вона – авторка сотень творів дитячої літератури, десятків "дорослих" поезій, повістей, оповідань, новел, розкиданих по різних емігрантських виданнях ("Визвольний шлях", "Молода Україна", "Наш світ", "Віра").

У 90-х рр. XX ст. поетеса часто друкувалася у часописах України "Жива вода", "Соняшник", "Зірка".

Поезія В. Юрченко – це згадки про пережите, жива природа полтавської землі, надії на майбутнє українців на рідній землі, бо таки "воскресла Україна" і "засяє як блакитний в золоті вітраж!".

Проза у В. Юрченко психологічна і сповідальна: герої її творів – земляки, які без знання мови, побуту і традицій вживалися у чужому світі, за морями-океанами. Їх дедалі ставало все менше, а їхні діти стають тепер "американцями українського походження".

Повість "Очі материнські" (1976) автобіографічна, вона написана на родинній основі. Письменниця слідкувала за подіями в рідній стороні, особливо, в галузі української культури. Рецензувала твори, які виходили в Україні.

Коли 1990 року в Києві вийшла збірка оригінальних і перекладних поезій Леоніда Гребінки (брата покійного чоловіка), який "рано загинув", посаджений "за московські ґрати", В. Юрченко написала хвилюючий і схвальний відгук на неї.

Майже самотужки 1996 року в Торонто Валентина Тимофіївна видала збірку "Вечірні етюди" (з передмовою Г. Черінь). На її вихід відгукнувся рецензією^[1] Я. Славутич, відмічаючи:

"Нове у поезії В. Юрченко, написаній доброю нормативною мовою, – це сучасна й дуже актуальна тематика. Думаю, що я не помилився, назвавши рецензовану збірку талановитим розвитком у поезії В. Юрченко, яка на 87-му році свого нелегкого життя належно підсумувала… по-своєму цінну віршовану творчість"

Авторка збірок

"Веселі етюди" (1996)

"Проза" (неопублікована)

"Веселі цвіркуни" (1977)

"Веселик Лясь" (ксерокнига)

"Казки, оповідання, сценки" (ксерокнига)

Громадська робота

Працювала у Спілці української молоді (СУМ), її вірш "Сумівські вогні" покладений на музику та є церемоніальною піснею організації.

Коли вечір світить зорі

Променисті і ясні,

Ми у нашому таборі

Світим сумівські вогні.^[2]

Керувала гуртками в українській громаді, була членом редколегії молодіжного журналу "Крилаті", викладала у школі українознавства.

Література

Твори

Юрченко В. Сонечко. Сарнятко.Черепаха в капелюсі. Про бабуню клопотуню і бумчика-хитроумчика. Різдвяна пісня : [вірші, байка, казка] / В. Юрченко // Листок з вирію / упоряд. Г. Кирпа, Д. Чередниченко. – К., 2011. – Кн. 3: Журавлики : поезія укр. діаспори для дітей. – С. 572–581.
Юрченко В. Осінь. Над Гудзоном. Пастка. А час пливе : [поезії] / В. Юрченко // Літературна Україна. – 2003. – 12 черв. – С. 5.
Юрченко В. Мій життєпис / В. Юрченко // Жива вода. – 1997. – № 9 (верес). – С. 8.

Юрченко В. Світло життя. Самій собі. Вакаційне. Козачка : [поезії] / В. Юрченко // Молода Україна. – 1975. – № 7-8. – С. 1, 10.

Про життя і творчість

Юрченко Валентина : [коротка біографія] // Листок з вирію / упоряд. Г. Кирпа, Д. Чередниченко. – К., 2011. – Кн. 3: Журавлики : поезія укр. діаспори для дітей. – С. 604.
Кучеренко, О. Тяжка доля емігрантки / О. Кучеренко // Вечірня Полтава. – 2002. – 19 верес. – С. 6.
Доценко Р. Дебют – перший і прощальний / Р. Доценко // Літературна Україна. – 2003. – 12 черв. – С. 5.
Валентина Юрченко (19.09.1910 –22.09.2001) // Віра. – 2001. – Ч. 4. – С. 3.

Ротач П. Юрченко ВалентинаТимофіївна (19.09.1910, м. Кременчук) / П. Ротач // Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції:короткий біобібліогр. довідник / П. Ротач. – Полтава, 1998. – С. 153.

Славутич Я. Талановитий розвиток (Валентина Юрченко, Вечірні етюди, Торонто, 1996) / Я. Славутич // Твори: в 5 т. / Я. Славутич. – К., 1998. – Т. 4: Українська література і мова на Заході. – С. 351–352.

Юрченко, В. Про вірш Л. Гребінки : з листів до редакції // Свобода. – 1997. – 30 жовт. – С. 2.
Полтавська поетеса з-під Нью-Йорка // Зірка. – 1997. – С. 3.

Посилання

Примітки

↑ Славутич, Яр (1998). Твори. том четвертий (укр.) . Київ: Дніпро. с. 351. ISBN 5-308-01691-7.
↑ Юрченко, Валентина. Сумівські Вогні. СУМнет (українська) . Процитовано 20.03.2018.