PROFILPELAJAR.COM

Юліан Угорський
Юліан Угорський
Народився	13 століття; Угорщина
Помер	не раніше 1237
Країна	Угорське королівство
Діяльність	мандрівник-дослідник
Знання мов	латина
Конфесія	католицька церква
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Юліан Угорський (лат. Iulianus Hungarus^[1], угор. Julianus barát) — монах Домініканського ордену, мандрівник^[2].

Перша подорож (1235—1236)

1235 року він із трьома іншими ченцями відправився на пошуки «Великої Угорщини» — землі, звідки прийшли угорські племена у Європу. Ченці переправилися через Дунай, Чорне море і дійшли до Волги. Зима не дала їм змоги просуватися далі. Лише в кінці весни Юліан дістався Волзької Болгарії, де вперше почув угорську мову. 1236 року ченець покинув «Велику Угорщину» і вирушив до Європи разом із булгарським купцем. На шляху назад ченець відвідав Рязань, Чернігів, Галич і повернувся до дому перейшошви через Карпати^[3].

Друга подорож (1237)

Восени 1237 року Юліан знову відправився на пошуки «Великої Угорщини». Від дійшов до східних околиць Київської Русі — Володимиро-Суздальського, Рязанського та деяких інших князівств. Там він дізнався, що Волзька Болгарія вже розорена монголо-татарами. Вони вже підійшли до кордонів північно-східних руських князівств та, за його словами, «чекають того, щоб земля, річки й болота з настанням зими замерзли, після чого усій множині татар легко буде розграбувати всю Русь»^[4]^[5].

У культурі

Радянський та російський письменник та історик Вадим Каргалов^[ru] за мотивами подорожей Юліана Угорського написав роман «Колумб сходу»^[6].
Угорський рок-гурт Dalriada записав пісню «Julianus Utja» (укр. Шлях Юліана), в якій розповідається про подорожі Юліана Угорського^[7].

Примітки

↑ Liste lateinischer Autoren und anonymer Werke des 13. Jahrhunderts (ca. 1170-1320) — Monumenta Germaniae Historica (нім.). Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 11 січня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
↑ Julianus. www.biolex.ios-regensburg.de. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
↑ Julianus barát | Kagylókürt (угор.). 14 грудня 2008. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
↑ ДОКУМЕНТЫ->ВЕНГРИЯ->ИЗВЕСТИЯ ВЕНГЕРСКИХ МИССИОНЕРОВ (1235-1320)->ПУБЛИКАЦИЯ 1940 Г.->ПРЕДИСЛОВИЕ. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 13 серпня 2021.
↑ Жарко, Сергій Борисович (2015). ВЕНГЕРСКЕ ИСТОЧНИКИ О МОНГОЛАХ И РУСИ ХІІІ В. (PDF). Мінськ: Працы гістарычнага факультэта БДУ: навуковы зборнік. с. 202—211. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2022. Процитовано 13 серпня 2021.
↑ Читать. Литмир - электронная библиотека. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021. [Архівовано 2021-08-13 у Wayback Machine.]
↑ Napisten Hava (укр.), архів оригіналу за 13 серпня 2021, процитовано 13 серпня 2021