PROFILPELAJAR.COM

Щербина Владислав Іванович
Щербина Владислав Іванович
Народився	26 жовтня 1926; Вознесенськ, Миколаївська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	27 лютого 2017 (90 років)
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Одеське художнє училище (1950)
Вчителі	Чубін Антон Юхимович і Жук Михайло Іванович
Заклад	Городницький порцеляновий завод, Баранівський порцеляновий завод і Київський експериментальний кераміко-художній завод
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Жникруп Оксана Леонтіївна
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Щербина.

Владислав Іванович Щерби́на (27 жовтня 1926, Вознесенськ — 26 лютого 2017, Київ) — український скульптор пластики малих форм; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Чоловік скульпторки Оксани Жникруп.

Біографія

Народився 27 жовтня 1926 року у місті Вознесенську (нині Миколаївська область, Україна). Протягом 1845—1950 років навчався на скульптурному відділенні в Одеському художньому училищі, де був учнем Антона Чубіна, Михайла Жука.

Упродовж 1950—1951 років працював на Городницькому; у 1951—1954 роках — на Баранівському порцелянових заводах; з 1954 по 1988 рік — на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Впродовж 10-ти років був головним художником останнього. Одночасно з 1960 по 1990 рік був постійним членом Всесоюзної художньої ради Міністерства легкої промисловості СРСР; у Спілці радянських художників України з середини 1960-х років очолював секцію декоративно-прикладного мистецтва, у 1970-х роках перейшов до скульптурної секції. Після звільнення із підприємства налагодив маленьке виробництво у своїй творчій майстерні^[1].

Жив у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 14/1, квартира № 113, в будинку на Русанівському бульварі, № 2, квартира № 110^[2] та в будинку на вулиці Ентузіастів, № 11, квартира № 98^[3]. Помер 26 лютого 2017 року.

Творчість

Працював в галузі декоративного мистецтва (художній фарфор, пластика малих форм). На Київському експериментальному кераміко-художньому заводі створив близько тисячі оригінальних скульптурних композицій^[1]. Серед робіт:

декоративна ваза «Великий Кобзар» (1954);
«Тарас Бульба» (1954);
«На злобу дня» (1956);
«Садко» (1956);
сервіз «Конкурсний» (1956);
«Одарка і Карась» (1956);
«Кожум'яка» (1957);
«Хліб-сіль» (1957);
«Травнева ніч» (1957);
«Коник-горбоконик» (1957);
«Дівчина з ромашками» (1959);
«Біля криниці» (1960);
триптих «Енеїда» — «Троянці», «Дідона», «Еней» (1960);
«Мавка» (1960);
декоративна композиція «Я до школи носити воду школярам» (1961);
декоративна композиція «На панщині пшеницю жала» (1964);
«Сон» (1964);
«Солдати» (1965);
«Назар Стодоля» (1965, у співавторстві з Оксаною Жникруп);
декоративна композиція «Таченка» (1967);
декоративна композиція «Мир народам, земля селянам» (1967);
«Сумач» (1967);
«Арсенальці» (1970);
«Перший літак» (1970);
«Солоха і дяк» (1975);
фляга «Квадратна» (1975);
фляга «Вакула» (1975);
фляга «Русь» (1976);
фляга «Мисливська» (1976);
«Українські пісні» (1980);
«Бурлески» (1983);
триптих «Мій Шевченко» (1984);
«Нове вбрання короля» (1984);
«Принцеса на горошині» (1984);
«Свинопас і принцеса» (1984);
«Пастушка і трубочист» (2008);
«Викрадення Європи» (2008).

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1993, 2006, 2011—2112 роках, Мінську у 2012 році.

Твори скульптора зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, інших музеях України та за кордоном.