Шполянський Леонтій Васильович

Шполянський Леонтій Васильович
Народився22 січня 1886(1886-01-22) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Російська імперія
Помер7 серпня 1963(1963-08-07) Редагувати інформацію у Вікіданих (77 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, журналіст
Знання мовлатиська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Сейму[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Сейму[d][2] Редагувати інформацію у Вікіданих і депутат Сейму[d][3] Редагувати інформацію у Вікіданих

Леонтій Шполянський (латис. Leontijs Špoļanskis; 4 лютого 1886 — 7 серпня 1963) — латвійський політик українського походження. Член 2-го, 3-го та 4-го Сейму Латвії.

Життєпис

Народився 4 лютого 1886 року (22 січня за старим стилем) у Києві в родині купця Василя та Тетяни Шполянських[4]. Проте в анкеті, складеній 1941 року (за радянської влади) зазначав, що «батьки були простого походження. Мати була неграмотна». У цій же анкеті Шполянський зазначав, що його батько за часів Миколи І був кантоністом. Це пояснює пересуди про єврейське коріння Л. В. Шполянського, хоча останній завжди позиціонував себе росіянином і православним[5].

1904 року закінчив Київське комерційне училище і вступив на хімічний факультет Київського політехнічного інституту. Покинув навчання на останньому курсі[5].

Під час Першої світової війни з 1916 по 1918 рік служив у російській армії. У 1920—1922 роках був головою Торф'яного комітету УСРР. 1922 році переїхав до садиби в околицях Прейлі, яку купив ще 1905 року. З цієї причини отримав латвійське громадянство[5].

З 1925 по 1934 рік був депутатом Сейму: обирався до 2-го, 3-го і 4-го Сеймів. Представляв Об'єднану партію російських церковно-громадських працівників, так званих «земців»[5][6]. Шполанський був членом 2-го уряду Юрашевського і Цельмінського без права голосу як міністр сільського господарства[5]. Після його звільнення з посади міністра у травні 1929 року партія Шполянського вийшла з коаліції[7]. На початку 1930-х років у пресі поширювалися чутки про зв'язок Шполянського з посольством СРСР у Латвії і про те, що газета «Новий голос» видається за гроші СРСР. Але це не підтвердилось[5].

В 1944 році дружина Шполянського з дітьми залишила Латвію, Леонтій Шполянський залишився в Ризі, де помер 7 серпня 1963 року[5].

Родина

Дружина: Євгенія Олексіївна (уроджен. Матушевська; нар. 23 грудня 1885 року в Києві).

Син Ростислав-Михайло (19 листопада 1912, Київ — 25 липня 1991, Париж, Франція). Був членом ризької російської студентської корпорації «Рутенія».

Дочка Ірина-Світлана (17 грудня 1920, Київ — ?).

Посилання

  1. ↑ https://www.saeima.lv/lv/par-saeimu/likumdeveju-vesture/2-saeimas-deputati
  2. ↑ https://www.saeima.lv/lv/par-saeimu/likumdeveju-vesture/3-saeimas-deputati
  3. ↑ https://www.saeima.lv/lv/par-saeimu/likumdeveju-vesture/4-saeimas-deputati
  4. ↑ Latvijas Universitātes studentu datu bāze — Latvijas Valsts vēstures arhīvs, 7427. f., 1. apr., 7967. l
  5. ↑ а б в г д е ж Леонтий Шполянский —. www.russkije.lv. Процитовано 7 червня 2024.
  6. ↑ Leontijs Špoļanskis. Latgales dati. Процитовано 2015. gada 15. aprīlī.
  7. ↑ Par Špoļanska izstāšanos no koalīcijas. Latvijas Kareivis. 1929. gada 16. maijā. Архів DIVL265|issueType: P оригіналу за 2020. gada 28. Aprīlis. Процитовано 2015. gada 15. aprīlī. [Архівовано 2020-04-28 у Wayback Machine.]