Шкловський Віктор Борисович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкловський.
Шкловський Віктор Борисович
рос. Виктор Борисович Шкловский
Народився12 (24) січня 1893[1][3]
Санкт-Петербург, Російська імперія[4]
Помер5 грудня 1984(1984-12-05)[1][2][3] (91 рік)
Москва, СРСР[5]
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльністьписьменник, кінокритик, сценарист, поет, літературний критик, письменник наукової фантастики, історик літератури, кінознавець, мовознавець, літературознавець, критик, есеїст, кіносценарист
Галузьтворче та професійне письмоd[6], літературна критика[6], кінокритика[6] і кіносценаристикаd[6]
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
Знання мовросійська[1][7]
ЗакладВищі курси сценаристів і режисерівd
УчасникПерша світова війна
Роки активностіз 1916
Жанресей, сценарій і роман
Magnum opusLev Tolstoyd
У шлюбі зSerafima Suokd
НагородиДержавна премія СРСР
IMDbID 0794531

Ві́ктор Бори́сович Шкло́вський (24 січня 1893 — 6 грудня 1984, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець, кінодраматург, кінознавець, українофоб. Лауреат Державної премії СРСР (1979), член Спілки кінематографістів Росії.

Життєпис

Навчався в Петербурзькому університеті (1912—1914). На початку 1920-х його та Євгена Замятіна учнями було створено об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші). З квітня 1922 по липень 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[8]

Автор сценаріїв фільмів:

Єдиний науково-фантастичний твір Шкловського — написаний у співавторстві з В. В. Івановим авантюрно-пригодницький роман «Іприт» (1925), виконаний у традиціях «червоного Пінкертона» і являє собою напівпародійну літературну забаву; до фантастичних елементів роману належать хімічна війна і світова революція в близькому майбутньому. В широкій літературознавчій спадщині Шкловського можна відзначити його книги про Ф. Достоєвського і В. Маяковського. Шкловський — автор багатьох кінознавчих праць з питань сценарної майстерності, екранізації. Один з перших розпочав досліджувати творчість О. Довженка. Автор біографії Льва Толстого.

Українофобські погляди

Описуючи вступ армії УНР до Києва, був глибоко обурений, що вони розпочали українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. Писав: «Я не смеюсь над украинцами, хотя мы, люди русской культуры, в глубине души враждебны всякой „мове“. Сколько смеялись мы над украинским языком. Я сто раз слыхал: „Самопер попер на мордописню“, что равно: „Автомобиль поехал в фотографию“»[9].

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 732–735. — ISBN 5-94848-307-X
  3. ↑ а б в Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  4. ↑ Шкловский Виктор Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  6. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Урбан Т. Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века. — Санкт-Петербург, 2014. — С. 233.
  9. ↑ Винничук Ю. Загадкова душа [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.

Джерела та література

  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1517.
  • Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 501.
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 874.
  • Шкловский В. За 60 лет: Работы о кино. — М., 1985.

Посилання