На проведення претендували Угорщина і Чехословаччина. Гамбурзький конгрес ФІДЕ вибрав господарем столицю Чехословаччини, обґрунтувавши своє рішення тим, що шахова спілка цієї країни відзначала 50-річний ювілей.
Ще після III-ї олімпіади було вирішено закріпити за шахістами номери шахівниць: 1, 2, 3 і 4. Тобто відтепер гравці не могли вибирати зручного суперника чи кольору фігур: 1-й шахіст одної команди зустрічався із 1-м шахістом іншої, 2-й із 2-м і т. д.
Протягом олімпіади у Празі пройшов черговий конгрес ФІДЕ, який ухвалив рішення про проведення олімпіади раз на 2 роки.
Змагання проходили у приміщенні великої зали популярного у Празі кафе «У Новака» на Водичковій вулиці. Зала, де відбувалися ігри, могла прийняти близько 800 глядачів.
Фаворитами вважали поляків, які повністю зберегли чемпіонський склад, і американців.
Після 14-го туру попереду були збірні Польщі і Чехословаччини, на пів очка відставали команди Австрії і США. Останній тур став кульмінацією турніру — зустрічалися команди США і Польщі, причому американські шахісти мали 1 очко переваги. Нічия робила чемпіонами американських гравців, перемога з будь-яким рахунком давала «золото» полякам.
Цікавим є факт, що жоден шахіст не уникнув принаймні однієї поразки. Зокрема, першу турнірну партію за останні 4 роки (після матчу на першість світу з Капабланкою 1927) програв Александр Алехін (+10 =7 -1), який виступав за збірну Франції на першій шахівниці.
Підсумкова таблиця
Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);