Чхонджінський металургійний завод

41°45′50.5″ пн. ш. 129°45′09.5″ сх. д. / 41.764028° пн. ш. 129.752639° сх. д. / 41.764028; 129.752639

Чхонджінський металургійниі завод (комбінат) імені Кім Чхека (кор. 김책제철연합기업소, також 김책제철련합기업소) — найбільше металургійне підприємство Північної Кореї.[1] Розташований у місті Чхонджін на березі Японського моря. Заснований японцями у 1930 році, під час японського колоніального правління в Кореї. Після утворення КНДР названий іменем північнокорейського діяча Кім Чхека.

Історія

Завод було засновано 1930 року японською компанією.

До утворення КНДР на 2 доменних печах заводу виплавлялося 400 т чавуну щодоби.[2] Після війни й утворення КНДР завод не працював близько 10 років і відновив роботу у 1955 році.[3]

У 1970-х — 1980-х роках за участі СРСР на заводі було проведено технічну реконструкцію і модернизацію. На початку 1970-х років тут було побудовано найбільшу в країні доменну піч корисним об'ємом 1500 м³, нові коксові батареї і агломераційні печі. Було побудовано також 98-кілометровий гідропровід (пульпопровід), по якому концентрат залізної руди доставляється з Мусанського родовища. За сприяння СРСР було створено комплекс нових цехів — киснево-конвертерного з установкою безперервного розливання сталі, прокатний.[2] У другій половині 1980-х років за сприяння СРСР відбувалася друга черга з розширення виробництва для збільшення виплавки сталі з 1 млн т до 2,4 млн т і її переробки у гарячекатанний лист.[2][4]

Після розпаду СРСР і втрати КНДР його допомоги завод мав проблеми у роботі.

Сучасний стан

ЧМЗ є підприємством з повним виробничим циклом. Він має аглофабрику, 3 доменних печі, сталеварне і прокатне виробництва. Однак, точних даних про роботу заводу немає.

Завод переплавляє залізну руду Мусанського родовища, запаси якого станом на кінець 1970-х років оцінювалися у 1,3 млрд т руди з вмістом заліза 40 %.[5] Концентрат доставляється на заводську аглофабрику по 98-км трубопроводу. За південно-корейськими даними, відомі випадки, коли трубопровід перемерзав і не міг бути використаним. У таких випадках концентрат доставляється електрифікованим залізничним транспортом, однак через брак електрики доставка може виявитися обмеженою. Домені печі працюють на антрациті, а не на коксі.[6]

На заводі працюють близько 25 тис. осіб.[6]

Посилання

  1. ↑ M.E. Sharpe. North Korea Handbook [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — Yonhap News Agency, Seoul, 2002. P. 146. ISBN 978-0765610041 ISBN 0765610043 (англ.)
  2. ↑ а б в А. Бруков, Г. Доможиров, А. Мартемьянов. Двенадцатая пятилетка строителей. — М.: Стройиздат, 1987. С. 371. (рос.)
  3. ↑ Ю. Ванин. СССР и Корея. — М.: Глав. ред. восточной лит-ры, 1988. С. 413. (рос.)
  4. ↑ Народное хозяйство. // Иргебаев А. Т., Тимонин А. А. Корейская Народно-Демократическая Республика. Справочник. — Москва: Политиздат, 1988. — с.109. (рос.)
  5. ↑ Мусан. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  6. ↑ а б Im Jeong Jin (31 січня 2011). "Model" Kim Chaek Complex in Dire Straits. Сайт Daily NK. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано грудень 2015.  (рос.)