PROFILPELAJAR.COM

Заможне

Запоріжжя

Мелітополь

Бердянськ

Чингульський курган

Чингу́льський курга́н — курган в Україні, в Запорізькій області, біля села Заможне Токмацької громади Пологівського району^[1]. Розташований над широкою Молочансько-Чингульською заплавою, на краю степового плато високого правого берега річки Чингул, 2 км західніше села^[1]. Має унікальний поховальний комплекс — могилу половецького князя ХІІ— початку ХІІІ століття, що була виявлена 1981 року Запорізькою експедицією Інституту археології АН УРСР^[1], археологами Юрієм Рассамакіним та Віталієм Отрощенко. Курган правильної півсферичної форми (висота 5,8, діаметр 68 м)^[1].

Назва

Чингульський курган — українська назва; інша назва — курган № 51^[1].
Чунгульський курган (англ. Chungul Kurgan) — англомовна назва, відповідно до тюркської назви Чингул — «Чунгул»^[2].

Опис

Курган мав правильну півсферичну форму (висота 5,8 м, діаметр 68 м).^[3]

Виявлена тут археологічна пам'ятка являє собою:

поховання катакомбної культури (XVIII—XVII ст. до н. е.),
залишки дерев'яного саркофага, в якому було поховано половецького князя.

Поховання хана датується XII — початком XIII ст. і має цікавий поховальний обряд — у саркофазі збереглась велика кількість артефактів, потрібних небіжчику в потойбічному світі, серед яких витвори мистецтва візантійських та західноєвропейських майстрів, зброя та унікальний археологічний текстиль.^[4]^[5]

При розкопках знайдено кістки жертовних коней та овець та унікальні речі: золочений шолом, залізна кольчуга, шабля, щит, налуччя, сагайдак із стрілами, 2 ножі та кинджал, 3 шовкові пояси з срібними пряжками, чаша, яку носили на поясі, золотий та електровий ланцюги, 2 золоті персні з коштовним камінням, срібна з позолотою курильницю, амфори, полив'яний посуд, золота гривна-жезл тощо. В саркофазі знайдені залишки 6 шовкових візантійських імператорських каптанів, прикрашених золотим шиттям.^[4]

Припускають, що небіжчиком, похованим в Чингульському кургані, є князь Тігак, родич князя Котяна і сват короля Данила^[6], так само як трохи пізніше за часом поховання біля Таганчі — швидше за все належить останньому відомому в історії половецькому правителю Ульдамуру (Олдеміру, Володимиру), який після поразки в битві на озері Ход (1282) від Ласло IV Куна втік до Золотої Орди^[7].

Після введення пам'ятки в науковий обіг на початку 1980-х — у 1990-ті роки, для повноцінного вивчення комплексу у археологів не було можливостей. Дослідницьку роботу з цим комплексом поновлено у 2009 році за підтримки гранту для спільних досліджень від Гетті-фундації.^[5]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Отрощенко В., Рассамакін Ю. Половецький комплекс Чингульського кургану // Археологія, 1986, вип. 53, С. 14-36.
↑ Mechanisms of Exchange: Transmission in Medieval Art and Architecture of the Mediterranean, ca. 1000—1500. ed. Heather E. Grossman. Brill, 2013. P.341 (43).
↑ В. Отрощенко, Ю. Рассамакін. «Половецький комплекс Чингульського кургану» // Археологія, 1986, вип. 53, стр. 14-36.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
↑ ^а ^б Отрощенко В. Чингульський курган // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
↑ ^а ^б Крупа Т. Чингульський курган продовжує берегти свої таємниці та дивувати дослідників!^{[недоступне посилання]}, 2009
↑ Отрощенко В., Рассамакін Ю. Половецький комплекс Чингульського кургану^{[недоступне посилання з травня 2019]} // Археологія, 1986, вип. 53, с.34.
↑ Горелик М. В. Половецкая знать на золотоордынской военной службе. Роль номадов евразийских степей в развитии мирового военного искусства. Археология евразийских степей. — 2017. — № 5. с.308