Цифрова кінопроєкція стала доступною після появи технологій, які забезпечують на великому кіноекрані світлові потоки, зіставні з традиційними плівковими кінопроєкторами при високій роздільності й точній передачі градацій яскравості. На сьогодні основними технологіями в цифровій кінопроєкції є DLP (англ.Digital Light Processing), запатентована компанією «Тексас Інструментс» (англ.Texas Instruments) і основана застосуванням мікродзеркал, що відхиляються, а також SXRD (англ.Silicon X-tal Reflective Display), що використовує замість мікродзеркал рідкокристалічні комірки й розроблена фірмою «Sony»[1]. Перша технологія створена за принципом епіскопічної проєкції, тобто працює у відображеному світлі, а не в тому, що проходить. Це виключає ефект «решітки», властивий раннім відеопроєкторам, коли на екрані видно проміжки між окремими пікселями. Також це збільшує теплостійкість матриці й дозволяє використовувати як джерело світла кінопроєкційну ксенонову лампу.
Третя конкуруюча технологія D-ILA (англ.Direct Drive Image Light Amplifier), розроблена компанією JVC, поєднує принципи двох попередніх. Рідкі кристали наносяться на металеву пластину і так само, як в DLP, працюють на відображення[1].
Більшість сучасних цифрових кінопроєкторів забезпечують високу роздільну здатність, яка в цифровому кіно позначається - 2K, що відповідає приблизно 2000 пікселів за довгою стороною кадру. Точні значення залежать від співвідношення сторін кадру. У більшості випадків це 2048x1080 пікселів. Новітні цифрові проєктори мають роздільну здатність 4K, що відповідає 4000 (4096) пікселів по горизонталі.
Цифрові стандарти
При демонстрації кінофільму цифровий кінопроєктор отримує відеодані зі спеціального відеосервера, що розпаковує цифровий фільм із жорсткого диска. Відповідно до стандартів DCI цифрове кіно зберігається в контейнері MXF, де стискаються за технологією JPEG2000[2]. У цифровому кінематографі не використовуються стандарти стиснення відео, які застосовують на телебаченні високої чіткості. Кожен кадр відеопотоку зберігається з однаковим ступенем стиснення і з повною роздільністю. Найпростіша цифрова кіноустановка складається з проєктора і сервера відтворення, які з'єднані через зашифрований інтерфейс, що усуває несанкціоноване копіювання фільму навіть обслугою. Сервер обладнано дисковим масивом, на якому зберігаються 3-5 повнометражних фільмів, які на даний момент у прокаті, а також рекламні ролики й заставки. Кіномеханік за допомогою сервера може створювати плейлисти та програмувати кіносеанси на декілька днів уперед.
Переваги цифрового кінопоказу
Цифровий кінопроєктор, на відміну від традиційного, не потребує перезарядки частин фільму, оскільки вся фільмокопія зберігається на одному сервері відтворення. Це робить непотрібним встановлення в апаратній декількох постів кінопроєкції, що забезпечували в епоху плівок безперебійний кінопоказ.
Цифровий кінопроєктор володіє більш низьким рівнем виробленого шуму, завдяки чому цифровий кінопоказ забезпечує вищу якість звуку і комфорту глядачів.
Крім того, цифровій копії фільму не загрожує механічний знос і обриви, на відміну від кіноплівки, яка мала обмежений ресурс прокату й значне зниження якості зображення після кількох сеансів. Цифрове копіювання файлів фільму значно дешевше за друк на кіноплівці й екологічніше, тому що виключає лабораторну обробку, що дає токсичні відходи. Завдяки необов'язковості фізичної доставки, з'явилася можливість легко проводити світові кінопрем'єри одночасно в будь-якій точці земної кулі. Фільмокопія дозволу 2K, що займає об'єм в 160-200 Гб, може бути одночасно передана захищеним каналом в усі потрібні кінотеатри.
Розповсюдження
Більша частина сучасних кінотеатрів вже оснащена цифровими кінопроєкторами і технологіями цифрового кінопоказу. Ці технології дозволяють значно підвищити якість зображення в порівнянні з плівковою. Кінотеатри, які будують або реконструюють так само оснащують цифровими кінопроєкторами замість традиційних внаслідок численних переваг. 3D технології в переважній більшості використовують цифрову кінопроєкцію. На сьогодні частка цифрової кінопроєкції постійно росте, поступово витісняючи плівкову. Багато кінофільмів виробляються за цифровою технологією, і частка друкованих на кіноплівці фільмокопій постійно знижується, залишаючись в кінопрокатних організаціях, які не мають коштів на придбання цифрових кінопроєкторів, які значно перевищують за вартістю найсучасніші плівкові. За загальними оцінками, вартість дообладнання існуючого кінотеатру цифровим постом проєкції обходиться в середньому близько 100 тисяч евро[3].
