За даними реєстру компаній штату Нью-Йорк, Центр Роберта Джексона (ідентифікаційний номер/DOS ID: 2619883) був зареєстрований у 2001 році.[3] Центр був заснований джеймстаунським юристом Ґреґорі Пітерсоном, філантропкою та громадською волонтеркою Елізабет Ленною, та гуманітарним громадським координатором Карлом Каппою.[4]
Урочисте відкриття центру відбулось 16 травня 2003 року. На відкритті Центру виступив тодішній Голова Верховного суду СШАВільям Ренквіст, який був помічником судді Верховного суду СШАРоберта Джексона. На відкритті також виступила онука Роберта Джексона Меліса Джексон.[5] Місією центру є освіта з та обговорення питань права та правосуддя в дусі життя та праці Роберта Джексона.[6]
Спонсори
Центр Роберта Джексона перелічує серед своїх корпоративних спонсорів, зокрема, наступні компанії: пенсільванську нафтову компанію United Refining Company, швейцарську глобальну фінансову компанію UBS, пенсільванський банк Northwest Bank, американський банк Merril Lynch Bank of America, американську банківську корпорацію M&T Bank, американський регіональний банк KeyBank. Крім того, спонсорами Центру виступають місцеві компанії з Джеймстауна та округу Чоткова.[6]
Діяльність
Дискусії з міжнародного гуманітарного права
Починаючи з 2007 року, Центр Роберта Джексона щорічно влаштовує захід «Діалоги з міжнародного гуманітарного права» (англ.International Humanitarian Law Dialogues), який з 2019 року називається «Дискусії з міжнародного права за круглим столом» (англ.International Humanitarian Law Roundtables).[7] На заході збираються діючі та колишні прокурори міжнародних трибуналів у справах про військові злочини та відомі вчені та експерти з права, щоб обговорити актуальні проблеми міжнародного кримінального права. Під час заходу відбувається виступ головного доповідача та дискусії за круглим столом на тему конференції, доповідь нової інформації від діючих прокурорів, студентські сесії та окремі «сесії на ганку» на вибрані теми. Діалоги зазвичай проходять в Чотокві та Джеймстауні, штат Нью-Йорк. Виключенням стали Діалоги 2016 року, які проходили у Нюрнберзі, Німеччина, щоб узяти участь в офіційному визнанні міста 70-ї річниці завершення Нюрнберзького процесу, архітектором і головним прокурором США був Роберт Джексон. Захід завершується прийняттям міжнародними прокурорами, які відвідували захід, Чотоквської декларації.[8]
Матеріали заходу публікуються у Американським товариством міжнародного права у виданні Proceedings.[20]
У 2022 році у заході взяла участь українська юристка та партнер української юридичної групи LCF Law Group Анна Огренчук. Вона прочитала інавгураційну лекцію імені російського юриста Сергія Магнітського, який помер у тюрмі. У лекції вона описала тодішню ситуацію в Україні під час вторгнення Росії в Україну, обговорила механізми закінчення війни та питання покарання відповідальних за воєнні злочини, злочини проти людства, злочини проти миру, та геноцид.[21][22]
У 2023 році в онлайн-форматі у заході взяв участь посол з особливих дорученьМіністерства закордонних справ УкраїниАнтон Кориневич. Він прочитав лекцію імені Сергія Магнітського, в якій розповів про ініціативу України зі створення спеціального трибуналу зі злочину агресії проти України, і пояснив, чому України намагається добитись створення спеціального трибуналу, а не звертатись до Міжнародного кримінального суду: Міжнародний кримінальний суд може розглянути злочин агресії проти України тільки якщо і Україна, і Російська Федерація погодяться до юрисдикцію цього суду, а виконати ці умови не видається можливим. Кориневич також розповів про створення Міжнародного центру з розслідування злочинів агресії проти України (англ.International Centre for the Prosecution of the Crime of Aggression against Ukraine), який працює як координаційна платформа зі збирання доказів та проведення розслідування. Відповідно до Кориневича, у діяльності Центру беруть участь як українські прокурори, так і прокурори з інших країн (Польщі, Латвії, Литви, та Естонії). Водночас Кориневич визнав, що діяльність цього центру є лише першим кроком, і в подальшому потрібен трибунал.[23]
В рамках проєкту «Захисники свободи» (англ.Defenders of Freedom) було зібрано близько 250 історій ветеранів Другої світової війни.[25] У Центрі пройшла виставка, присвячена ветеранам.[4] Записані історії ветеранів викладені на youtube-аккаунті Центру. Одна з героїнь проєкту, Анна Брюєр, народилась в Україні, під час окупації України Третім Рейхом її вивезли на примусову працю до Німеччини, потім вона перебувала у таборах для переміщених осіб, і зрештою емігрувала до США.[26]
28 липня 2022 року Центр Роберта Джексона у партнерстві з неприбуткової організацією, що діє як глобальна безкоштовна юридична фірма, Public International Law & Policy Group та міжнародним відділом Адвокатської колегії штату Нью-Йорк організував вебінар «Шлях і перешкоди до спеціального трибуналу для України» (англ.The Path and the Obstacles to a Special Tribunal for Ukraine). У заході взяли участь викладач Американського університету та президент Public International Law & Policy GroupПол Р. Вільямс, радниця Асоціації правників України з міжнародної діяльності Інна Ліньова, шведський юрист, дипломат і колишній Юридичний Радник ООН Ганс Коррелл, колишній головний прокурор у Спеціальному суді зі С'єрра-ЛеонеДевід М. Крейн та посол з особливих дорученьМіністерства закордонних справ УкраїниАнтон Кориневич.[27][28]
28 квітня 2023 року Центр Роберта Джексона організував онлайн-лекцію колишнього головного прокурора у Спеціальному суді зі С'єрра-ЛеонеДевіда М. Крейна на тему «Справедливість для України і процес 1934 року: розквіт гітлеризму» (англ.Justice for Ukraine and the 1934 Trial: Rise of Hitlerism).[29][30] 5 грудня 2023 року Центр Роберта Джексона організував лекцію Девіда М. Крейна про конфлікт в Україні.[31][32]
↑The Second Chautauqua Declaration [Друга Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 26 серпня 2008. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Third Chautauqua Declaration [Третя Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 1 вересня 2009. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Fourth Chautauqua Declaration [Четверта Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 31 серпня 2010. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Fifth Chautauqua Declration [П'ята Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 30 серпня 2011. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Sixth Chautauqua Declaration [Шоста Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 28 серпня 2012. Процитовано 8 липня 2024.
↑The Seventh Chautauqua Declaration [Сьома Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 27 серпня 2013. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Eighth Chautauqua Declaration [Восьма Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 26 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Ninth Chautauqua Declaration [Дев'ята Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 1 вересня 2015. Процитовано 28 липня 2024.
↑Declaration of the Tenth IHL Dialogs at Nuremberg [Декларація Десятих Діалогів з Міжнародного Гуманітарного права у Нюрнберзі] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 29 вересня 2016. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Tenth Chautauqua Declaration [Десята Чотоквська Декларація] (PDF). Robert H. Jackson Center(англ.). 29 серпня 2017. Процитовано 28 липня 2024.
↑The Eleventh Chautauqua Declaration [Одиннадцята Чотоквська Декларація] (PDF). Proceedings of the Twelfth International Humanitarian Law Dialogs. The American Society of International Law: 161—163. серпень 2018.
↑International Humanitarian Law Roundtable [Дискусії з міжнародного гуманітарного права за круглим столом]. American Society of International Law(англ.). Процитовано 28 липня 2024.
↑Ogrenchuk, Anna (серпень 2023). The Inaugural Magnitsky Lecture [Інавгуральна лекція імені Магнітського] (PDF). Proceedings of the Fourteenth International Humanitarian Law Roundtable(англ.). The American Society of International Law: 49—65.