Походив з роду Піпінідів. Син Грімоальда, майордома Австразії, та онук Піпіна Ланденського. Про дату народження Хільдеберта немає відомостей.
Оскільки у короля Сігіберта III тривалий час не було дітей, Грімоальд переконав того у 652 році усиновити і призначити спадкоємцем Хільдеберта. Незабаром після цього у Сігіберта III народився син Дагоберт.
Незважаючи на це, після того як короля у 656 році було вбито в результаті змови, Грімоальд домігся обрання королем Австразії Хільдеберта, а законного спадкоємця Дагоберта постриг у ченці і відправив до Ірландії.
Втім незабаром частина австразійської знаті повстала, не бажаючи посилення роду Піпінідів та виступаючи проти короля не з династії Меровінгів. За допомогою вони звернулися до Хлодвіга II і Еброїна, мажордома Нейстрії. Війська Нейстрії рушили проти Грімоальда, повалили того та відправили до Парижа, де запроторено до в'язниці і там закатовано до смерті. Водночас у 661 році було повалено короля Хільдеберта, якого вбито у 662 році.
Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p. (ISBN 978-2-95015-093-6)
Patrick J. Geary: Die Merowinger. Europa vor Karl dem Großen. Aus dem Englischen von Ursula Scholz. Beck, München 1996, ISBN 3-406-40480-4.
Christian Pfister, La Gallia sotto i Franchi merovingi. Vicende storiche, in Storia del mondo medievale, Cambridge, Cambridge University Press, 1999, pp. 688—711.
Le Jan, Regne. Convents, violence and competition for Power in Francia. In Theuws, France; De Jong, Mayke; van Rhijn, Carine Topographies of power in the Early Middle Ages. Leeiden: Koninkslijke Brill NV, 2001.
