PROFILPELAJAR.COM

**Хільдерік III**
лат. *Childericus*
фр. *Childéric*
Хільдерік III; лат. Childericus; фр. Childéric
	Медальйон із зображенням Хільдеріка III роботи Жана Дасье (1676-1763)
	Король франків
Правління	743-751
Попередник	Теодоріх IV
Наступник	Піпін III Короткий
Біографічні дані
Народження	717; невідомо
Смерть	754; Монастир Сен-Бертен
Діти	Теодоріх
Династія	Меровінги
Батько	Хільперік II
Мати	Гізела Лаонська
Медіафайли у Вікісховищі

Хільдерік III (фр. Childéric III; 717–754) — останній король франків, правив у 743—751 роках. Був останнім із дому Меровінгів, володіючи лише тінню влади королів. Ім'я Хільдерік у перекладі з франкської означає «сильний у битві» або «потужний воїн».

Життєпис

Трон франкського королівства залишався незайнятим вже сім років, коли мажордоми Карломан і Піпін Короткий вирішили 743 року проголосити королем Хільдеріка. В одній із його збережених грамот він цілком офіційно звертається до свого благодійника: «Хільдерік, король франків, вельможному Карломану, який посадив нас на трон». Імовірно, він був сином Хільперіка II, однак ні його родовід, ні сама приналежність до роду Меровінгів не мають достатнього підтвердження.

Він не брав участі в суспільному житті, де, як і раніше, панували мажордоми. Коли 747 року Карломан пішов у монастир, Піпін вирішив сам заволодіти короною. Він посилав листи до папи Захарія, запитуючи, кому має належати королівський титул — тому, хто має реальну владу, чи представнику королівського роду? Папа відповів, що носію реальної влади має належати і королівський титул.

У листопаді 751 року Хільдеріка скинуто і пострижено в ченці за розпорядженням наступника Захарія, папи Стефана III, за словами Ейнгарда, — «оскільки не був корисним». Постриг його довгого волосся, символу королівської влади в роду Меровінгів, означав позбавлення його всіх королівських прерогатив. У січні 752 року Хільдеріка поміщено в монастир Сітью^[1], звідки його не так давно випустили, а його сина Теодоріха — в абатство Фонтенель (Сен-Вандріль)^[ru].

Хільдерік помер приблизно чотири роки по тому (близько 755 року) ченцем. При Каролінгах він отримав прізвисько «фальшивого короля», попри те, що саме Піпін свого часу звів його на трон.

Примітки

↑ Пізніше розділився на монастирі Сен-Бертен^[en] і Сент-Омер.

Література

Продовжувачі Фредегара = Continuationes chronicarum quae dicuntur Fredegarii // The Fourth Book of the Cronicle of Fredegar with its continuations. — London : Thomas Nelson and Sons Ltd, 1960.
Книга історії франків = Das Buch von der Geschiche der Franken // Quellen zur Geschichte des 7. und 8. Jahrhunderts. Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters. — Darmstadt, 1982. — Т. 4a.
Походження франків = Лебек С. Происхождение франков. V—IX века / Перевод В. Павлова. — М. : Скарабей, 1993. — Т. 1. — 352 с. — (Новая история средневековой Франции) — 50000 прим. — ISBN 5-86507-001-0.
Західна Європа. // Правителі Світу. Хронологічно-генеалогічні таблиці з всесвітньої історії у 4 тт. / Автор-укладач В. В. Ерліхман. — Т. 2.
Хильдерих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Junghans, W. Die Geschichte der fränkischen Konige Childerich und Clodovech. Ґетінґен, 1857.

Посилання

Cawley H. CHILDERICH III 743—751 (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 6 лютого 2012. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
Childerich III von Frankenkoenig (нім.). Genealogie Mittelalter: Mittelalterliche Genealogie im Deutschen Reich bis zum Ende der Staufer. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 6 лютого 2012.