Народився 29 вересня 1919 року в селі Зелене, Кіровоградської області, в родині селянина — бідняка. Навчався в Зеленській середній школі. В 1938 році закінчив театральну школу в Дніпропетровську і пішов працювати в Криворізький драматичний театр. Одночасно навчався в Криворізькому педінституті.
Під час Великої Вітчизняної Війни був на фронті. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями: «За бойові заслуги», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною».
Могила Івана Хоменка, Байкове кладовище
Іван Хоменко почав друкувати вірші в 1943 році у фронтових газетах. Після закінчення війни повністю присвятив себе літературній діяльності. Був прийнятий до Спілки письменників України.
Творчість поета пронизана мотивами любові до рідного краю, переживаннями за його трагічне минуле та надіями на краще майбутнє свого народу. З-під пера поета виходить ряд збірок: «Дуби не хиляться», «Горицвіт», «Солов'їні світанки», «Правда не вмирає» та багато інших. І. Є. Хоменко написав поему про голодомор 1932—1933 рр. «Богдан Хмельницький» в якій описує страшні події тих років на Кіровоградщині. За цю поему поета було засуджено до 25 років таборів, де він продовжує писати.
Орден «Червоної Зірки», медаль «За бойові заслуги», медаль «За взяття Відня», медаль «За перемогу над Німеччиною».
Література
Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 457.
