«Хліб» (також відомий як «Тисяча дев'ятсот двадцятий рік»)[2] — український радянський німий художній фільм режисера Миколи Шпиковського, знятий 1929 року.[3]
У СРСР був заборонений одразу по прем'єрі.[1] У 2012 році Довженко-центр викупив копію плівки фільму у Госфільмофонді Росії, а 2013 року відбулася його репрем'єра.[3][4]
Обкладинка часопису «Кіно», 1930, № 2, що представляє фільм «Хліб»
Після заборони «Шкурника», попереднього фільму Шпиковського, режисер розробляє у «Хлібі» кон'юнктурну тему щойно проголошеної партією колективізації.[3]
Червоноармієць Лука повертається до рідного села після громадянської війни і планує створити колективне господарство. Землю для цього господарства відбирають у селян («куркулів»), зерно на посів відбирають у містян. Основний конфлікт полягає у боротьбі з куркулями, додатковий — протистояння головного героя із власним батьком. Останній не вірить, що крадене зерно зійде на краденій землі. Та коли воно таки сходить, дід пристає на бік сина — він переконується: заради спільного блага можна порушувати писані й неписані закони.[1]
Відгуки кінокритиків
Попередня критика щодо фільму була схвальною — за півтора місяця до заборони, часопис «Кіно» писав: «„Хліб“ не потрясає, як „Арсенал“». Він тільки співає про те, про що співається та треба співати сьогодні. Він зміцнює та художньо асимілює здобутки піонерів. Він культивує, вирощує молоді паростки нашої кінематографії. У цьому його серйозна місія та велике, потрібне зараз, культурне досягнення".[1]
Сучасні критики відзначають талановиту та ретельну операторську роботу Олексія Панкратьєва,[3][1] реалістичну гру акторів[1] та новаторський монтаж Шпиковського[3]. Попри тривіальний сюжет, фільм вважають авангардним кіноепосом.[3][1]
Заборона
Завершену в жовтні 1929 року стрічку було відправлено на перегляд до Головреперткому, який заборонив картину протоколом від 7 березня 1930 року та, після перероблень, повторно у 1931 році із такою мотивацією:[3]
Картина дає хибне уявлення про боротьбу за хліб. Середняк із картини випав повністю. Період відновлювальний (обмеження куркуля), відносне економічне укріплення куркуля (НЕП), класова боротьба, підготовка політичних передумов для ліквідації куркульства і колективізація (індустріалізація) — все це випало з картини.[1]
Оскільки ж стрічка «Хліб» присвячена подіям перших пореволюційних років (1920 рік), і не охоплює пізніші події повної ліквідації куркульства, розгортання колективізації та індустріалізації, деякі кінокритики не вбачають у такому формулюванні справжніх причин заборони. Імовірною причиною вважають те, що фільм правдиво зображає жорстокі події колективізації.[1]
Паралелі з «Землею»
«Хліб» знімали, монтували і випустили до прокату практично одночасно із «Землею»Олександра Довженка. У них однаковий конфлікт, ті ж актори (Лука Ляшенко), а окремі сцени у стрічках збігаються за вмістом та композицією.[1]
(Хоча коли героїв кіноепосів Довженка грав «монументальний» Семен Свашенко, головного героя «Хлібу» зіграв Лука Ляшенко, який у Довженковій «Землі» втілював образ молодого куркуля.)[3]
Пізніше, у 1950-ті роки «Землю» таки «реабілітували», значною мірою завдяки її великому успіхові в Європі.[1] Натомість «Хліб» пролежав понад 80 років у сховищах російського Держфільмофонду.[5]
2013 року на Фестивалі німого кіно та сучасної музики «Німі ночі» відбулася репрем'єра фільму в написаному на замовлення Фестивалю «Німі ночі» музичному супроводі білоруського інструментального тріо Port Mone. Того ж року 13 вересня стрічку в супроводі Port Mone було вперше представлено у Києві на відкритті фестивалю ГогольFest.[3]
.jpg)
