Знімати стрічку почав молодий режисер Микола Літус. 16 липня1961 року на кіностудії ім. О. Довженка розпочалися кінопроби акторів на виконання ролей у фільмі[1]. Без кінопроб затвердили Андрія Сову, Нонну Копержинську та Олександра Хвилю. На роль Людмили худрада та більшість членів знімальної групи пропонували російську акторку Надію Рум'янцеву, однак режисер прагнув запобігти штампів і наполіг на кандидатурі маловідомої естонської акторки Тер'є Луйк. З нею було відзнято чимало матеріалу, але на робочому перегляді дирекція кіностудії вирішила зняти Луйк з ролі, оскільки та «занадто інтелігентна, холодна та інтроверт», а тому комедії не виходить. Настала осінь, натурні зйомки внеможливилися й фільм законсервували. Наступного року зйомки відновилися заново з раніше затвердженою Рум'янцевою. На час зйомок Надії, що грала роль сімнадцятирічної дівчини, було тридцять два роки. Режисуру цього разу доручили досвідченому Олексієві Мішурину, котрий наполіг, аби Літуса залишили в стрічці як другого режисера.
Фільм знімався на території робочої АЗС, проте через пожежонебезпечну освітлювальну апаратуру на заправці групі знімати заборонили. Довелося поряд побудувати «знімальну» АЗС, несправжню. Справжня АЗС розташовувалася за бутафорською конторкою. Микола Літус розповідав, що макетна заправка була так схожа на справжню, що одного разу на знімальний майданчик заїхала вантажівка, водій якої зажадав її заправити. Акторська трійця Рум'янцева — Сова — Вінник розіграла чоловіка: його відмовилися заправляти й до того ж ще хотіли оштрафувати за грубість, але потім перепросили та пояснили, що тут знімається кіно. У підсумку водій не образився на акторів, а сам епізод згодом включили до фільму.[2]
Прізвище головної героїні Добривечір, можливо, взято в українського боксера 1920-х років — про нього згадував актор Борис Січкин у книзі «Я з Одєси! Здрастє!»: «Я не пропускав змагань з боксу. Був боксер на прізвище Добривечір. Коли оголошували його прізвище, зал зі сміхом відповідав: „Здрастє“. У Добривечора була незвичайна стійка, руки додолу, жодного захисту, весь відкритий, танцював по рингу, маневрував і в нього важко було влучити. Добре захищався та добре контратакував. Робив добре. Усі його знали та любили як боксера».[3]
Епізод з осами знімали в Білій Церкві, на площі Шевченка. У вересні 2010 року на честь цієї події на будівлі, навпроти якої знімали, встановлено меморіальну табличку із зображенням виконавиці головної ролі — Надії Рум'янцевої.
Оскільки основне місце дії біля АЗС, у фільмі задіяли чимало автомобілів 1950-х — початку 1960-х років. Персонажі фільму Славко та Ведмідь їздять на дослідних машинах: автобусах ЛАЗ-697 «Турист» і ЛАЗ-Україна-1 (1961) та вантажівці БєлАЗ-540 (1962), а в епізоді з іноземцями є навіть справжній Cadillac Series 62.[4]
Водонапірна вежа біля АЗС потрапляла в кадр не менше, аніж головна героїня Людмила Добривечір. Вежа збереглася до наших днів, і є візиткою Пирятина. Нині споруда перебуває в аварійному стані: вона нахилилася в бік траси приблизно на 20 сантиметрів – через проблеми з переливною трубою, що встановлена під цоколем. Вежу хотіли знести, але місцевий підприємець викупив її за 1 млн гривень; на реставрацію будівлі потрібно 2 млн гривень. Подальших варіантів для використання вежі чимало – кафе, музей, оглядовий майданчик для туристів.[5]
Полтавка Людмила Добривечір (Надія Рум'янцева) пробувалася диктором на телебаченні — не пройшла за конкурсом через проблеми з дикцією. Мріяла стати бортпровідницею на літаку Ту-104 — не вийшло. Тепер Людмила вкотре готується до вступу в ансамбль«Балет на льоду». Відсутність льоду вона компенсує тренуваннями на роликових ковзанах і тимчасово влаштовується працювати заправницею на автозаправку. Не все виходить у нової робітниці, але весела вдача й спритність допомагають їй не тільки опанувати нову спеціальність, а й докорінно змінити роботу всієї бензоколонки. У цьому їй «допомагає» директор заправки Панас Петрович (Андрій Сова) та ревнива буфетниця Рогніда Карпівна (Нонна Копержинська).
_2012.jpg)
