PROFILPELAJAR.COM

Філіпп Герберт, 4-й граф Пембрук
Філіпп Герберт, 4-й граф Пембрук
Народився	10 жовтня 1584; Wilton Housed, Вілтон, Вілтшир[d], Вілтшир, Велика Британія
Помер	23 січня 1650 (65 років); Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія
Поховання	Солсберійський собор
Країна	Королівство Англія
Діяльність	політик, письменник
Alma mater	Новий коледж Оксфорду
Знання мов	англійська
Заклад	Університет Оксфорда
Титул	Граф Пембрук і Earl of Montgomeryd
Посада	член Палати громад у Парламенті Англіїd, Member of the 1648-53 Parliamentd, член Парламенту 1604-1611d, Lord Lieutenant of Cornwalld, Lord Lieutenant of Wiltshired, Lord Lieutenant of Kentd і Lord Lieutenant of Buckinghamshired
Рід	Herbert familyd
Батько	Henry Herbert, 2nd Earl of Pembroked
Мати	Mary Sidneyd
Брати, сестри	Вільям Герберт, 3-й граф Пембрук
У шлюбі з	Сьюзан де Верd і Anne Cliffordd
Діти	Philip Herbert, 5th Earl of Pembroked, Anna Sophie Dormer, Countess of Carnarvond, John Herbertd, James Herbert, Lord Herbert of Shurlandd, Henry Herbert, Lord Herbert of Shurlandd, Charles Herbert, Lord Herbert of Shurlandd, James Herbertd і William Herbertd
Нагороди
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Філіпп Герберт (англ. Philip Herbert; 10 жовтня 1584 — 23 січня 1650) — англійський державний діяч 1-ї пол. XVII ст., фаворит перших англо-шотландських королів з династії Стюартів, учасник Англійської революції, 1-й Монгомері, 4-й граф Пембрук.

Життєпис

Походив з англійського шляхетського роду Гербертів. Молодший син Генріха Герберта, 2-го графа Пембрука, та його третьої дружини Мері Сідні. Народився 1584 року в Вілтон-Хаусі. У 1593 році почав вчитися у Новому коледжу Оксфордського університету, але через декілька місяців залишили його.

У 1600 році вперше з'явився при королівському дворі Єлизавети I. 1603 року після вступу на престол Якова I Стюарта він незабаром привернув увагу короля. За словами Едварда Гайда, 1-го графа Кларендона, і Джона Обрі, головними інтересами Філіпа в той час були полювання, яструби і соколи, верхова їзда. На одному з турнирів своє красою привернув увагу короля. У травні 1603 року Яків I зробив Філіппа Герберта джентльменом приватної вітальні й лицарем Бані в липні того ж року.

Філіп Герберт та його брат Вільям виступили в «Масках індійських і китайських лицарів» у Гемптон-Корті 1 січня 1604 року. У жовтні того ж року отримав 2 подарунка загальною вартістю 3 тис. фунтів стерлінгів. 27 грудня 1604 року за підтримки короля пошлюбив з представницею аристократичного роду де Вер. Того ж року Філіпп Герберт був обраний членом парламенту від Гламоргана.

1605 року стає джентльменом королівської спальні. Того ж року отримує титули барона Шарланда і графа Монтгомері, а потім посаду магістра Оксфордського університету. Герберт регулярно брав участь у цей період у турнірах і придворних виставах. Він також цікавився азартними іграми і нагромадив великі борги, які король погасив за нього в 1606—1607 роках. У 1608 році стає лицарем ордену Підв'язки.

З 1607 року за вплив на короля змагався з Робертом Карром, якого граф Джеймс Хей викликав з Шотландії. Можливо через перевагу останнього став більш роздратованим, уславився своїми жорстокими сутичками, але король незмінно прощав його.

1612 року став членом ради Вірджинської компанії. Того ж року був одним із початкових засновників компанії Півінічнозахідного Проходу. 1614 року став членом Ост-Індської компанії. У 1615 році Яків I призначив Філіппа верховним стюартом Оксфорда. 1617 року став хранителем Вестмінстерського палацу та парку Сент-Джеймс.

1624 року отримує посаду лорд-лейтенант графства Кент. У грудні того ж року стає членом Таємної ради. 1625 року зі сходженням на трон Карла I зберіг вплив при дворі. Брав участьу посольстві до Франції, яке супроводжувала наречену короля Генрієтту Марію Бурбон. 1626 року тримав шпори Карла I під час коронації. Того ж року стає лорд-камергером. Того ж року брав участьу заснуванні Гвіанської компанії. У 1628 році був призначений лордом-лейтенантом Бекінгемшира. Того ж року отримав у пожиттєве володіння острови Тринідад, Тобаго і Барбадос. 1629 року помирає його дружина.

1630 року одружився вдруге. Того ж року після смерті старшого брата Вільяма спадкував титул графа Пембрука, родинні маєтності та посади лорда-лейтенанта Сомерсета та лорда-лейтенанта Корнуолла. Невдовзі призначається верховним стюартом герцогства Корнуолл та лорд-хранителем Стеннерів. Протягом 1630-х років в Вілстон-Хаузі влаштовував для короля великі мисливські лови.

Втім поступово з королем почали виникати конфлікти. Герберт, що добре ставився до пуритан, виступив 1633 року проти призначення Вільяма Лода архієпископом Кентерберійським. Також мав конфлікт з королевою, що залишилася католичкою. 1639 року з початком єпископської війни проти шотландських кальвіністів виступив за укладання миру та компроміс з боку короля. Втім перемовини Герберта з шотландцями в Бервіку та Ріпоні не дали результаті.

Великі земельні володіння здобули на нього великий вплив під час виборів до короткого (лютий—травень 1640 року) і конституційного періоду довгого (1640—1642 роки) парламентів, внаслідок чого мав неформальну власну фракцію. Поступово перейшов в опозицію до короля. У 1641 році проголосував за законопроєкт про посягання королівського фаворита Томаса Вентворта, графа Страффорда, до суду. Це спричинило конфлікт, внаслідок чого Філіппа Герберта було усунуто з посади лорд-камергера.

З початком Першої громадянської війни став на бік парламентарів, хоча він завжди був одним із найбільш поміркованих з них. Водночас був посередником-перемовником з Карлом I. 1641 року парламент призначив Герберта канцлером Оксфордського університету. У липні 1642 року Герберт стає одним з 5 членів комітету безпеки, створеного Англійським парламентом. У серпні того ж року стає губернатором острова Вайт. У січні 1643 року в Оксфорді від імені парламенту вів перемовини з королем, але марно. Водночас як член Вестмінстерської асамблеї виступив проти пресвітеріан.

У листопаді підтрмиав створення армії нового зразку, а у грудні — «Акт про самозречення». 1645 року брав участь в укладані та підписанні Уксбридзького договору, що завершив Першу громадянську війну. За це парламент призначив Герберта лорд-лейтенантом Сомерсету. Невдовзі підтримав законопроєкт про засудження архієпископа Вільяма Лода. 1646 року виступив проти петиції на користь пресвітеріанства, поданої лондонським Сіті. З середині 1646 року виступав за ліквідацію армії нового зразка, передбачаючи надмірне посилення впливу військовиків та їх союзників. У липні 1647 року під час конфлікту армії та парламенту відмовився залишити Лондон та приєднатися до армії. Втім після захоплення армійцями Лондону зумів зберегти посади. У лютому 1648 року прибув до Оксфорду, де поклав край реформам в тамтешньому університеті.

У липні 1648 року проголосував за визнання герцога Джеймса Гамільтона зрадником за керівництво шотландськими військами в Англії, та роялістів, які тому допомагали. У липні 1648 рокубрав участь у перемовинах з королем як незалежний представник. Результатом став Ньюпортський договір. В цей час надійшла звістка про Прайдову чистку парламенту. У відповідь Герберт поспішив повідомити про вірність армії. Проте й надалі намагався досягти остаточної угоди з королем. Натомість парламент призначив його констеблем Віндзорського замку, а у січні 1649 року членом Висого суду над королем. Філіпп Герберт відмовився брати участь в суді, хоча погодився не виступати проти страти короля. Після страти став членом державної ради. У квітні того ж року став членом парламенту від Беркширу. У травні ахворів і провів решту року прикутий до ліжка. Помер в своєму палаці в Вестмінстері.

Меценатство

Зібрав велику колекцію мистецтва. Був покровителем художників Антонія ван Дейка, Річарда Гібсона. Водночас належав до придворного ґуртка шанувальників живопису відомого як Вайтхол. У 1637 році, коли папа римський Урбан VIII надіслав Карл I велику партію картин, то Герберт був одним із обраних, хто брав участь у відкритті та першому огляді подарунків.

Також полюбляв літературу, допомагав поету Джорджу Герберту та драматургу Філіппу Мессінджеру. За життя отримав у подарунок більше 40 книг з присвятою, зокрема 1619 року твір «Амадіс Галльський»

Родина

1. Дружина — Сюзана, донька Едварда де Вера, графа Оксфорда

Діти:

Анна Софія, дружина Роберта Дормера, 1-го графа Карнарвона
Карл (1619—1635), лорд Шарланд
Філіпп (бл. 1621—1669), 5-й граф Пембрук
Джеймс (бл. 1623—1677)
Генріх (1617—1618)

2. Дружина — Анна, донька Джорджа Кліффорда, 3-го графа Камберленда

дітей не було

Примітки

↑ English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
d:Track:Q328 d:Track:Q112669601
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Kindred Britain
d:Track:Q75653886
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

Джерела

Doyle, James William Edmund (1886). The Official Baronage of England: showing the succession, dignities, and offices of every peer from 1066 to 1885, Vol. III. London: Longmans, Green & Co. Retrieved 25 January 2007.
Cokayne, G. The Complete Peerage of England, Scotland, Ireland, Great Britain and the United Kingdom: Extant, Extinct, or Dormant. — London: St Catherine Press, 2000. — Vol. V.
Mosley C. Burke's Peerage, Baronetage & Knightage. — Wilmington: Burke's Peerage, 2003.