Фігурні ковзани — ковзани для фігурного катання. Їхньою відмінною особливістю є наявність короткого ряду зубів на передній частині леза ковзана, необхідних для виконання деяких елементів фігурного катання: кроків, обертань і стрибків. Лезо фігурних ковзанів виступає ззаду каблука черевика приблизно на 3 см.
Ковзани були винайдені багато століть тому,[1] термін «фігурні» з'явився лише у ХІХ столітті як відповідь на зростання популярності фігурного катання, і в часі збігся з проведенням перших чемпіонатів світу. У той час обов'язковою частиною виступу були так звані «обов'язкові фігури», скасовані лише в 1990-ті.[2] Фігурне катання полягало в умінні викреслювати на льоду хитромудрі фігури і зберігати при цьому гарну позу.[3]
Лезо ковзана до середини XIX століття стало вищим і більш заокругленим, ковзани стали робити сталевими, удосконалюючи і кріплення їх до взуття, доки не почали прикручувати до взуття наглухо.[4]
Черевики
Черевики для фігурного катання за традицією виготовляють вручну зі шкіри. Дизайн зазнавав значних змін протягом XX століття. Спортсмени в 1920-х і 1930-х роках носили еластичні черевики з високими халявами, у цей час вважалося, що халява повинна бути на вісім-дев'ять сантиметрів вище кісточок,[5] а черевик повинен сидіти на нозі щільно і жорстко фіксувати її.[6] Каблук буває різної висоти, наприклад, спортсмени, що виступають в танцях на льоду, віддають перевагу високому каблуку, оскільки він дозволяє краще контролювати зміну напряму.
За традицією фігуристи катаються в черевиках чорного кольору, а фігуристки — білого і бежевого, хоча інші кольори теж можливі.[5]
Лезо
Зубці у передній частині леза і його кріплення до черевика.
Леза виготовляються з високоякісної хромованої сталі. Загартування проводиться таким чином, щоб найбільшу твердість мали полоз ковзана і нижня частина бічних поверхонь леза, в той час, як інша частина залишається не настільки твердою. Це дозволяє коника зберігати еластичність.[7] Дорогі моделі оснащені знімними полозами, оскільки корпус черевика зношується не так інтенсивно, як його леза.[6]
Лезо ковзана для поодинчого катання має товщину близько 4 мм, танцювальне — близько 2,5 мм. Леза фігурних ковзанів для поодинчого катання як правило заточують радіусом від 11 до 15 мм «під канавку» (так називають проточування у формі дуги кола по всій довжині, по нижній кромці полоза), а танцювальні від 9 до 13. Канавка створює два т. зв. «ребра» коника — внутрішнє і зовнішнє. Вони мають велике значення для фігуриста (без них лезо ковзана буде звалюватися на бік, фігурист не зможе добре відштовхуватися і правильно тримати рівновагу), тому заточування ковзанів полягає не стільки в тому, щоб наточити боку леза, скільки в тому, щоб відновити жолобок, який за час тренувань вирівнюється.[5] Передня частина має кілька гострих зубців, які також необхідні при виконанні різних елементів — обертань, доріжок кроків і стрибків.
Також велике значення має радіус кривизни леза, виміряний в найбільш «стійкою» задній частині коника. Він може становити від 7 до 8 ½ футів. Для початківців фігуристів рекомендуються леза з великим радіусом кривизни.
Типи
Тип
Особливості дисципліни
Особливості черевика
Особливості коника
Для довільного катання
«Звичайні» фігурні ковзани, призначені для поодинчого і парного катання. Програми в цих видах спорту наповнені багатооборотними стрибками та іншими «акробатичними» елементами.
Черевики високі і жорсткі, низький каблук. Жорсткість варіюється: м'якше для початківців і жорсткіше — для потрійних стрибків.
Міцне лезо з довгою п'ятою і розвиненими зубцями.
Масові
Для розважального катання та початкового навчання, з урахуванням слабкої фізичної підготовки. Більш-менш серйозні заняття швидко знищать такі ковзани, зате фігурист вже робить свідомий вибір серед усього розмаїття спортивних моделей.
Схожі на ковзани для довільного катання, але черевик м'якше, а бічна підтримка — слабкіше.
Коник досить слабкий. Найчастіше незнімний.
Тренерські
Тренер рідко здатний більш ніж на поодинокі стрибки, однак змушений перебувати на льоду годинами, практично не рухаючись.
Деякі компанії пропонують спеціальні черевики для тренерів: утеплені і комфортніше спортивних.
—
Для обов'язкових фігур («шкільні»)
Специфічна дисципліна, що існувала до 1990-х років. В ній не потрібна ні швидкість, ні акробатика — тільки точне виконання дуг і поворотів. До того ж фігуриста дозволений лише один поштовх у певних точках фігури.
М'який черевик (часто застосовують старі "розбиті черевики).
Малий радіус кривизни. Невеликий зубець особливої форми, призначений для сильного поштовху заднім ходом; або взагалі без зубця. Канавка зазвичай менш глибока.
Кроки, що виконуються на високій швидкості в тісному контакті партнерів.
Низька халява, високий каблук. Іноді обрізають халяви «звичайних» ковзанів.[8]
Дуже тонкі. Малий радіус кривизни. Невеликий зубець. Коротка п'ятка, щоб ковзани партнерів не сходилися.
Для синхронного катання
Елементи синхронного катання прості за мірками поодинчого і парного, але виконуються в тісному строю.
Існують спеціалізовані черевики — нижче і м'якше, ніж черевики для довільного катання. Продумана фіксація шнурків.
Близькі до ковзанів для довільного катання, але з короткою п'ятою.
Примітки
↑Трофимович, Тамара. (11 января 2007 года). Изобретение коньков. РЭСПУБЛІКА. с. № 246 (4183). Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 8 березня 2009.
