У 1951 році став гравцем «Кельна», де був тільки дублером першого воротаря команди, нідерландця Франса де Мюнка. З 1952 року він гравцем клубу «Рот-Вайс» (Ессен), де він був улюбленцем уболівальників команди. З командою в 1955 році він виграв чемпіонат ФРН, завдяки чому, ця команда стала першою німецькою командою, яка зіграла в Кубку європейських чемпіонів, але швидко завершила свою участь вже у першому раунді після поразки від шотландського«Гіберніана» (0:4, 1:1).
Геркенрат під час перебування в Ессені, через свою основну професію — вчителя, отримав прізвисько «Літаючий вчитель» (нім.fliegender Schulmeister)[3].
Із збірною ФРН у 1954-1958 роках провів 21 матч[4] і зайняв четверте місце на чемпіонаті світу 1958 року[5]. На «мундіалі» зіграв у п'яти матчах, пропустивши лише останній матч за 3-тє місце, який німці програли французам з рахунком 3: 6. У цьому матчі замість Геркенрата ворота захищав запасний голкіпер Квятковскі. Після гри Геркенрат сказав: «Я повинен чесно зізнатися, що і я, напевно, не врятував би ворота від жодного з цих шести голів, але я радий, що уникнув цього розгрому»[6].
B. F. Hoffmann: Die legendären WM-Torhüter. Ein Lexikon. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2005, ISBN 3-89533-498-7, S. 79–81.
Hardy Grüne, Lorenz Knieriem: Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs. Band 8: Spielerlexikon 1890–1963. AGON Sportverlag, Kassel 2006, ISBN 3-89784-148-7, S. 144.
Jürgen Bitter: Deutschlands Fußball-Nationalspieler. Das Lexikon. Sportverlag, Berlin 1997, ISBN 3-328-00749-0, S. 179–180.
Georg Schrepper, Uwe Wick: „… immer wieder RWE!“ Die Geschichte von Rot-Weiss Essen. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2004, ISBN 3-89533-467-7.
Uwe Nuttelmann (Hrsg.): Der Deutsche Ligafußball 1903–2010. Band 2, Nuttelmann-Verlag, Jade 2010.