Фрідріх народився в сім'ї виробника сільськогосподарської техніки. Після 1918 року в результаті Великопольського повстання і Версальського договору його край став частиною Другої Польської Республіки. Шерфке відвідував гімназію Шиллера, найбільшу школу для німецької меншини в Познані[2]. Незабаром після закінчення університету зайняв керівні посади в компанії свого батька, в якій також була й майстерня для ремонту автомобілів.
Після німецького вторгнення до Польщі та возз'єднання Познані з німецьким рейхом у жовтні 1939 року він отримав Німецький Фолькліст. Нова німецька влада використовували його як «тимчасового фахівця» з футболу в новоствореній Райхсгауській землі[3]. Йому було доручено відродити «німецький футбол» у Познані. пробув на посаді протягом декількох тижнів, допоки її не зайняв офіцера вермахту[4]. Також був також одним із засновників «1. ФК Позен», який був відкритим лише для німецьких громадян, у цьому клубі займав посаду президента. Після перетворення клубу в ЛСВ (Позен) в жовтні 1940 року пішов у відставку[5].
Після цього з дозволу Вермахту продовжував працювати в авторемонтній майстерні, в якій також стояли відремонтовані машини особового складу СС. У лютому 1943 року був мобілізований до Вермахту[6]. Будучи у званні унтер-офіцера у січні 1945 року отримав поранення в Югославії. Після перебування в лікарні, у квітні 1945 року був переведений у Шлезвіг-Гольштейн, де потрапив у британський полон.
У липні 1945 року звільнений з полону, але повернутися до рідної Познані змоги не мав. Він оселився зі своєю дружиною і сином, які встигли втекти від наступу фронту, спочатку в Зенфтенберзі, а звідти в 1947 році виїхали до Західного Берліна. Там він відкрив меблевий магазин, в якому пропрацював понад 30 років. На початку восьмидесятих років він переїхав до Гессену, у Франкфурт-на-Майні. Помер у лікарні Бад-Зодена[7].
Клубна кар'єра
16-річний Фрідріх Шерфке разом зі своїм старшим братом Гюнтером приєднався до футбольного клубу «Варта» (Познань) у 1925 році. Незабаром після цього став провідним центральним нападником у команді.
Брати Шерфке доклали значних зусиль у виграш польського чемпіонату 1929 року. Фрідріх Шерфке став одним з найуспішніших нападників ліги, забивши 131 м'яч за дванадцять сезонів, ставши другим найкращим бомбардиром Польщі в міжвоєнний період (за цим показником він поступився лише Теодору Петереку з «Руху Великі Гайдуки»).
З лютого 1940 року виступав у «1 ФК Позен», тепер в основному як півзахистник, водночас був капітан команди. У жовтні 1940 року він був капітаном команди команди Вертландс у Кубку земель, але перестав ним бути після поразки Сілезії з рахунком 1:2 в першому турі[8]. Після перейменування «1 ФК Позен» у ЛСВ Позен в жовтні 1940 року він не виступав за команду[9]. Влітку 1941 року він приєднався до новоствореної СГ СС Позен, хоча він, як і більшість інших гравців, не належав до СС[10]. Після розформування СГ у лютому 1942 32-річний Фрідріх Шерфке завершив футбольну кар'єру.
Кар'єра в збірній
У 1932 році був викликаний до збірної Польщі на матч проти Латвії (2:1). Після чого наступного виклику чекав три роки. Дуже хотів бачити Фрідріха у футболці збірної виконувач обов'язків головного тренера поляків у 1935/36 років німець Отто Курт.
Отто також випустив його в двох матчах проти збірної Німеччини в 1935 році у Вроцлаві (0:1) та в 1936 році у Варшаві (1:1). «Kicker» оцінив його як «розумного, (...) технічно кваліфікованого, дуже елегантного лідера»[11].
Фридерік Шерфке брав участь в Олімпійських іграх 1936 року в Берліні, де Польща посіла четверте місце. У матчі проти Великої Британії отримав важку травму — перелом ребер — через що не зіграв у програному поляками півфінальному поєдинку.Відсутність у цьому поєдинку Шерфке також вказувалася як одна з ймовірних причин поразки. Незабаром після цього він написав підручник для юних футболістів[12]. Через два роки його ім'я та прізвище було полонізоване (Fryderyk Szerfke), під ним він грав у польській «кадрі» на чемпіонаті світу у Франції. У другому поєдинку на турнірі, 5 червня 1938 року проти Бразилії, відзначився голом, встановивши на той час рахунок 1:1[13]. Зрештою, в додатковий час, Польща програла той матч (5:6). Автором решти голів польської збірної був Ернест Вілімовський з «Руху» (Великі Гайдуки).
Вперше вивів «кадру» з капітанською пов'язкою 25 вересня 1938 року в Ризі проти Латвії (1:2)[14]. Цей же матч став останнім для Фрідріха у складі польської збірної. В цілому в складі головної команди Польщі зіграв 12 матчів та відзначився 1 голом.
Контраверсійність
Оскільки Шерфке зареєструвався на початку Другої світової війни у німецькому Фольклісте і перебрався до офісу Познанському спортивного управління, він був польською підпільною пресою затаврований як «зрадник»[15]. За часів Польської Народної Республіки був звинувачений у тому, що був на службі в гестапо й навіть публічно виступав у формі СС[16]. Інформація про його нібито діяльність в гестапо, принаймні як водія, також знайшла своє відображення в міжнародних спортивних енциклопедіях.
Але в 2001 році редакція познанської газети лівого спрямування «Газета Виборча» спромоглася спростувати версію щодо причетності Фрідріха до СС. Тогочасні свідки й історики навіть повідомили газеті, що Шерфке в перші два роки війни врятував декількох колишніх польських товаришів по команді та їхніх родичів з німецького полону, які були звільнені або врятованих від депортації на примусову працю, включаючи воротаря збірної Польщі Маріана Фонтовича[17]. Також допоміг дружині Збігнєва Шульца, іншого воротаря «Варти» (німецька окупаційна влада планувала відправити її як остарбайтера), нападнику «Варти» Болеславу Гендері (арештований за гру в футбол) та Міхалу Флігєру, які в футболці «Варти» в 1929 році виграли чемпіонат Польщі[18]. Навіть польський адвокат своїх батьків та його сім'ю Фрідріх врятував від депортації, про що пізніше повідомила його дочка[19]. Окрім цього, Шерфке попереджав колишніх членів спортивної команди, які приєдналися до підпільної армії АК, про дії СС. Вважається, що на нарадах Гестапо він виступав як захисник Польщі[20].
З позитивної точки зору його висвітлювали під час фоторепортажу про збірну Польщі[21]. У 2011 році було оприлюднено текст листа-співчуття від 1983 року до вдови Фрідріха, в якому колишні польські одноклубники з «Варти» (Познань) називали його вірним помічником[22].
↑Angaben zur Biografie aus: Thomas Urban: Schwarzer Adler, weißer Adler. Deutsche und polnische Fußballer im Räderwerk der Politik. Göttingen 2011, S. 59–74.
↑Andrzej Gowarzewski: Biało-Czerwoni 1921-2001. Katowice 2002, S. 59.
↑Bogdan Tuszyński: Za cenę życia. Sport Polski Walczącej 1939–1945. Warszawa 2006, S. 30.
↑z. B. Józef Hałyś: Almanach: Polska piłka nożna. Kraków 1986, S. 87.
↑Radosław Nawrot: Friedrich/Fryderyk Scherfke - Fußballer zwischen Polen und Deutschland, in: Vom Konflikt zur Konkurrenz. Deutsch-polnisch-ukrainische Fußballgeschichte. Hrsg. D. Blecking/L. Pfeiffer/R. Traba. Göttingen 2014, S. 127.
↑Gazeta Wyborcza (Wielkopolska), 14. September 2001, S. 20, vgl. Thomas Urban: Schwarze Adler, Weiße Adler. Deutsche und polnische Fußballer im Räderwerk der Politik. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2011, ISBN 978-3-89533-775-8, S. 70–72.
↑Sławomir Kielbus/Radosław Nawrot: Kazimierz Górski. Warszawa 2008, S. 9
↑Thomas Urban: Schwarze Adler, Weiße Adler. Deutsche und polnische Fußballer im Räderwerk der Politik. Verlag Die Werkstatt, Göttingen 2011, ISBN 978-3-89533-775-8, S. 74.
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
