Народився у місті Флоренція. Походить з родини художника. Батько, Філіппо Фуріні, був портретистом. Перші художні навички отримав в майстерні батька.
Римський період
Вже шістнадцятирічним юнаком Фуріні відбув у Рим на стажування у супроводі художника Джованні да Сан Джованні (Джованні Маноцці 1592—1636). Папська столиця і її художники того часу ще перебували під впливом патетичної художньої манери Караваджо. Художні кола Риму розділились на прихильників і послідовників Караваджо та на представників «Величної манери», прибічників академізму, офіційно підтриманих папським двором та римською академією Св. Луки. Це не заважало прибічникам академізму лаяти Караваджо і водночас активно використовувати його знахідки в живопису (Джованні Бальйоне).
Художня манера Караваджо справила враження і на молодого Франческо Фуріні. Він теж експериментував з бічним освітленняим і фігурами на темному тлі у пом'якшеному нерізкому варіанті. Стажування в Римі розтяглося на три роки (1619—1622). Твори римського періоду мають відбиток пошани митців Відродження, цитат з античних скульптур і прагнення засвоїти тендітні і ніжні фігури Гвідо Рені. Фуріні ще не завжди долає скутість власних персонажів і має слабкі композиції.
У 1623 році Фуріні співпрацював у палаццо Бентівольйо ( нині Паллавічіні-Роспільозі) над закінченням фресок, створених на замовлення кардинала Гвідо Бентівольйо.
Праця у Флоренції
Практично все життя перебував і працював у Флоренції. Є відомості, що на короткий термін відвідав Венецію. Активно розробляв міфологічні і релігійні сюжети.
Почав спеціалізуватися на зображеннях оголеної жіночої натури. Часто це жіноча фігура або фігури, що домінують в картині. Еротичність притаманна і більшості релігійних картин художника, що мало рахувався з заборонними настановами католицької церкви. Значна продукція художника зрілих років — численні варіанти з «каяттям Марії Магдалини», «Святої Агати», «Скутої Андромеди» тощо. Художні критики пізніше, спираючись на пересічну продукцію, говоритимуть про «хворобливу сентиментальність» цих картин. Іноді він долав «хворобливу сентиментальність» і піднімався до справжніх висот драматизму чи навіть трагізму («Артемізія», « Юдиф у наметі убитого Олоферна», 1636, Рим), але цих творів небагато.
У період 1639-1642 років виконав у Флоренції дві фрески в палаццо Пітті. Це два люнети з сюжетами «Платонівська академія на віллі в Кареджі» та «Алегорія смерті Лоренцо Пишного».
Священик Франческо Фуріні
У віці сорок років він круто міняє спосіб життя з вільного художника на священика. Місцем служіння обирає Сант Ансано в Мугелло. Через два роки він помер.
