Ніколо Реньєрі
Niccolo Renieri
Автопортрет Н. Реньєрі
Народження	1591(1591) Мобеж, Фландрія
Смерть	1667(1667)
	Венеція
Національність	фламандець
Країна	Фландрське графство[1]
Жанр	біблійні,міфологічні композиції, портрети
Навчання	Абрахам Янсенс, Бартоломео Манфреді
Діяльність	художник, торговець
Напрямок	бароко і караваджизм
Роки творчості	1615-1667
Покровитель	Вінченцо Джустініані
Вплив	Караваджо, Манфреді
Діти	Clorinda Renierid[2] , Lucretia Régnierd , Angelica Regnierd  і Anna Regnierd
Роботи в колекції	Національний музей Швеції , Музей Прадо , Національна галерея Вікторії , Палац витончених мистецтв[3] , Museumslandschaft Hessen Kassel , Leicester Museum & Art Galleryd , Державні художні зібрання Дрездена , Детройтський інститут мистецтв , Національний музей Сербії , Художній музей Фогга[d] , Chrysler Museum of Artd , Музей образотворчих мистецтв , Національна галерея Ірландії , Рінглінг музей , Ліонський музей красних мистецтв , Державна галерея мистецтв (Штутгарт) , Діжонський музей образотворчого мистецтва , Руанський музей образотворчого мистецтва , Музей мистецтв округу Лос-Анжелес , Національний музей у Варшаві , Мауріцгейс , Гарвардський художній музей , Музей історії мистецтв , Галерея Академії (Венеція) , Музей Ґренобляd , Ермітаж , Cantor Arts Center at Stanford Universityd , Princeton University Art Museumd , Музей фюрера , Берлінська картинна галерея , Benton Museum of Artd , Галерея Уффіці[d] , Музей герцога Антона Ульріха , Музей мистецтва Нортона , Галерея Уффіці , Ferens Art Galleryd , Музей Боуз , Галерея Спада , Женевський музей мистецтва і історії  і State Museum of Medieval and Modern Artd
Ніколо Реньєрі у Вікісховищі

Ніко́ло Реньє́рі (справжнє ім'я — англ. Nicolas Regnier, 1591, Мобеж — 1667, Венеція) — художник доби бароко, послідовник Караваджо. Малював картини на релігійні і міфологічні сюжети і портрети.

Точних відомостей про дату народження Реньєрі не збережено. До початку XXI століття дату народження позначали як бл. 1590 р. Фламандець за походженням. Художню освіту отримав в місті Антверпен у Абрахама Янсенса, одного з представників живопису ранішнього бароко у Фландрії.

Близько 1615 року Реньєрі в Римі. Серед приятелів художника — караваджисти Симон Вуе та Бартоломео Манфреді, послідовником якого його називав Юхим фон Зандрарт, який і сам працював в Римі. Деякий час Реньєрі був офіційним художником маркіза Вінченцо Джустініані (1564—1638), одного з перших меценатів Караваджо і колекціонера картин італійських і іноземних художників. У 1626 році перебрався в Венецію, де працював в майстерні Гвідо Каньяччі помічником. Жив і помер в Венеції.

У зв'язку з постійним життям і творчістю в Італії Ніколо Реньєрі вважають як представника художників Італії. В Італії у художника народилась донька, Клоринда Реньєрі. Шлюб з Клориндою узяв венеційський художник П'єтро делла Векья (1603—1678).

Реньєрі — майстерний, але дещо поверхневий художник, що засвоїв манери караваджистів Риму і вдало їх використовував. Мало самостійний в композиціях, бо брав добрі, але чужі композиційні схеми. Хоча його релігійним і міфологічним образам притаманні зовнішня привабливість і аристократизм («Святий Себастьян», Дрезден, «Аполлон», Ермітаж, Петербург). Все життя малював молодь(«Концерт», Рига, Латвія) або католицьких святих («Святий Себастьян», варіант в музеї Ермітаж, Петербург) занадто привабливими і чуттєво-сексуальними. Суворішим і позбавленим перебільшень бароко він постає в своїх портретних творах.

Вона була складною і досить непередбачуваною. В країні неможливо жити без знання мови. В Італії це ускладнювалось відсутністю єдиної мови, бо існувало декілька діалектів — венеційський, римський, неаполітанський, сицилійський тощо. Літературною мовою вважався флорентійський діалект, але він тільки починав займати домінуюче місце.

• Клод Лоррен дістався Італії в підлітковому віці і через незнання мови найнявся слугою в оселю художника-пейзажиста.
• Ніколо Реньєрі був змушений декілька разів переїжджати з одного мистецького центру до другого і працювати в майстернях майстрів, менш обдарованих за нього.
• Мікеле Дезублео, зведений брат Ніколо Реньєрі і теж художник, працював помічником в майстерні Гвідо Рені і все більше втрачав свою художню індивідуальність. Його дуже важко віднести до якоїсь одної художньої школи.
• Матіас Стомер, віднесений до утрехтських караваджистів, голландців, хоча все життя прожив в Італії. Його переїзд в консервативну Південну Італію дав змогу заробляти на життя, але художник канув в безвість після смерті. Ніяких відомостей про життя і більшість картин.
• Ель Греко не прижився ні в Венеції, ні в Римі і перебрався в Іспанію.

• 
  «Іван Хреститель в пустелі», Ермітаж, Санкт-Петербург
• 
  «Карнавал», Національний музей (Варшава)
• 
  «Св. Ірина рятує Св. Себастьяна», Музей витончених мистецтв (Руан)
• 
  «Солдати, що програли христову туніку » Палац витончених мистецтв (Лілль)
• 
  «Музику надихає Бог», Музей мистецтв округу Лос-Анжелес
• 
  «Скорботна Марія Магдалина», приватна збірка

Суперечки викликає і дивний натюрморт «Квіти», що зберігає міська пінакотека Форлі. Він вийшов з майстерні Каньяччі, але схиблений Каньяччі погано відтворював речі і був занадто слабким в композиціях. Навпроти, його помічник і самостійний художник Ніколо Реньєрі якраз робив добрі композиції і мав пристрасть до яскравих кольорів і їх контрастів. До того ж, Реньєрі добре відтворював речі, а в його картині "Пандора" увесь низ полотна займає чудовий натюрморт. Згадаем, що фрукти і квіти в чужих картинах малював і сам Караваджо. Чого не зробиш заради хліба, панове! Але це квіти Караваджо, а не малообдарованого господаря майстерні, де вимушено працювали і Караваджо, і Ніколо Реньєрі.

• Caravaggio and His Followers, Aurora Art Publishers, 1975 (англ)
• Annick Lemoine Nicolas Régnier (alias Niccolò Renieri) ca. 1588—1667 peintre, collectionneur et marchand d'art, Paris: Edition Arthéna 2008 (erhielt den Preis des Syndicat National des Antiquaires)
• Arnauld Brejon Les caravagesques français, Ausstellungskatalog der Ausstellung im Grand Palais, Paris, Februar-April 1974