Фово (протока)

46°40′ пд. ш. 168°11′ сх. д. / 46.67° пд. ш. 168.18° сх. д. / -46.67; 168.18

Мапа

Протока Фово (англ. Foveaux Strait, також Te Ara a Kiwa («шлях Ківа») або Te Ara a Kewa («шлях кита»[1]) мовою маорі) відділяє третій за розміром острів Нової Зеландії, Стюарт/Ракіура, від Південного острова[2].

Опис

За легендами маорі, протоку утворив кит Кева, коли традиційний предок маорі Ківа покликав його для створення водного шляху[3]. На північному березі протоки (тобто на берез Південного острова) розташовані три великі затоки: Те Ваевае (Te Waewae Bay), Ореті Біч (Oreti Beach) та Тоетоес (Toetoes Bay), а також місто та гавань Блафф. Через протоку розташовані архіпелаг Соландер, острів Стюарт/Ракіура, острів Дог та острів Руапуке. Протока має довжину ~130 км (від острова Руапуке до острова Малий Соландер), та збільшує ширину (з 14 км біля острова Руапуке до 50 км біля затоки Те Ваевае) і глибину (від 20 до 120 м) зі сходу на захід. Протока лежить на континентальному шельфі Нової Зеландії та ймовірно була суходолом у Плейстоцені[4].

Джеймс Кук занотував вхід до протоки Фово під час своєї подорожі довкола Південного острову в березні 1770 року, але вважав, що острів Стюарт є півостровом Південного острова. Європейським відкривачем протоки став Оуен Фолгер Сміт 1804 року. Протока названа на честь Джозефа Фово, лейтенант-губернатора Нового Південного Уельсу 1808—1809 років.

Вид на Ракіура та протоку Фово з пагорбу Блафф. Протока розташована прямо на ревучих сорокових і буже рідко буває такою спокійною, як на цьому фото.

У протоці Фово розташована устрична ферма Блафф, устриці якої збираються човнами-дрегами — переважно базованими у гавані Блафф — щороку між березнем та серпнем[5]. Вирощування устриць на острові Стюарт почалося у 1860-ті роки і поступово розширилось на саму протоку після відкриття в ній більших устричних полів у 1879 році[6].

Води протоки неспокійні та підступні. 2006 року загинуло 6 полювальників на сивого буревісника загинуло, коли потонув їх траулер на шляху назад до Блаффа. Усього між 1998 та 2012 роками у протоці загинуло 23 людини[7].

Джон ван Леевен переплив протоку 7 лютого 1963 року за 13 години 40 хвилин.

Примітки

  1. ↑ Whales and Māori society — Whale place names and imagery
  2. ↑ Place Name Detail: Foveaux Strait. New Zealand Geographic Placenames Database. Land Information New Zealand. Процитовано 7 вересня 2017.
  3. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Foveaux Strait. An Encyclopaedia of New Zealand. 1966. Процитовано 5 березня 2010.
  5. ↑ High demand for recession-proof oysters. New Zealand Herald. 2 березня 2009. Процитовано 2 березня 2009.
  6. ↑ Bluff Oysters & Oystering. Bluff Promotions. Архів оригіналу за 5 March 2010. Процитовано 5 березня 2010. [Архівовано 2010-03-06 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Rudd, Allison (7 грудня 2012). Memorial planned for those lost in Foveaux. Otago Daily Times. Allied Press Limited 2007. Процитовано 11 грудня 2012.