Народився 22 листопада1977 року в місті Маньюасу, на сході штату Мінас-Жерайс. Вихованець футбольної школи клубу «Демократа-ГВ». Потім протягом двох з половиною місяців тренувався разом з головною командою клубу «Корінтіанс», але зрештою клуб вирішив відмовитися від його послуг. Крім того, двічі вирушав на перегляд на базу клубу «Атлетіко Мінейро» у місті Говернадор-Валадарес, але обидва рази по завершенні перегляду до підписання контракту справа так і не дійшла[2].
Крузейру
1997 року «Крузейру» викупив його контракт за 300 000 реалів[3][4]. Попри те, що Фабіу підписав професіональний контракт, на поле він регулярно виходив у складі молодіжної команди клубу. Виступав на Молодіжному кубку Сан-Паулу 1998 року, на якому з 9-ма голами став найкращим бомбардиром турніру та допоміг своїй команді дійти до 1/2 фіналу[2].
У першому фінальному матчі Ліги Мінейро відзначився 3-ма голами у воротах принципового супергика, «Атлетіку», завдяки чому його команда здобула перемогу з рахунком 3:2. У матчі-відповіді була зафіксована нульова нічия, завдяки чому разом з клубом став переможцем турніру[5], цей титул став першим для Фабіу в футболці «Крузейру»[6]. Був найкращим бомбардиром Кубку Меркосур того ж сезону, разом з Алексом з «Палмейраса», з 6-ма забитими м'ячами й посів друге місце на турнірі[7]. Того ж року з 18-ма голами став найкращим бомбардиром Ліги Бразілейру, а його команда посіла на цьому турнірі 2-ге місце[8]. Крім цього, Фабіу увійшов до символічної збірної чемпіонату за версією журналу Placar[9].
Після появи Фабіо у бразильському футбол, його почали порівнювати з Роналду через фізичну схожість та високу результативність, особливо це порівняння підживлювало той факт, що Фабіо розпочав свою кар'єєру в тому ж клубі, де свої перші кроки у футболі робив легендарний бразилець[2][9][10].
За команду клубу «Крузейру» провів два сезони, взявши участь у 40 матчах чемпіонату.
Рома та оренди
У січні 1999 року 21-річний футболіст за 15 мільйонів доларів перейшов до «Роми»[3], підписавши 5-річний контракт з клубом зі столиці Італії[11] У команді зіграв 23 матчі та відзначився 5-ма голами[12].
Проте вже у березні наступного року був відданий італійським клубом у оренду колишньому клубові Фабіо, «Крузейру», до завершення грудня за 1,1 мільйони доларів[13]. Разом з «Крузейру» став володарем кубку Бразилії 2000 року, ставши автором першого гола команди у фінальному матчі проти «Сан-Паулу»[14].
У лютому 2001 року перейшов до складу «Палмейраса» на правах річної оренди (до грудня того ж року) з правом викупу в італійського клубу за 10 мільйонів доларів[15].
У травні 2001 року Фабіо Жуніора та деяких інших ліегіонерів, які раніше виступали в італійських футбольних клубах, прокурором Італійської федерації футболу було оголошено звинувачення у використанні фальшивих паспортів. Римський клуб, який начебто отримав вигоду з наявності підробленого документа, також було звинувачено у злочині[16][17]. На той час, тільки три гравці, які є громадянами інших країн, що не входять до ЄС, могли виступати у кожній італійській команді й підробка паспортів могла бути виконана, щоб обійти це правило[18]. Гравець перед журналістами заявив про свою невинуватість[19], але в червні 2001 року Італійська федерація дискваліфікувала гравця на один рік (а також інших футболістів, у тому числі й воротаря Діда з «Мілана»). «Рома» також мала була бути покараною на суму від 750 мільйонів доларів[20].
У січні 2002 року був відданий у річну оренду до «Крузейру», цей сезон став для Фабіо уже третім у футболці вище вказаного клубу[21]. Разом з командою здобув перемогу у Суперчемпіонаті Мінейру[6] та Кубку Суль-Мінас[22]
У січні 2003 року він був відданий у піврічну оренду до португальського клубу «Віторія» (Гімарайнш)[23].
Атлетіко Мінейру, Азія та Німеччина
У березні 2003 року «Атлетіко Мінейру» викупив 30 % трансферних прав на гравця, підписавши з ним контракт до кінця 2005 року[24][25]. З 14-ма голами у 2003 році став найкращим бомбардиром Ліги Бразілейру[26][27] проте у січні 2004 року, після завершення терміну контракту, залишив команду[28].
На початку 2004 року Фабіу Жуніор підписав контракт з японським клубом «Касіма Антлерс», який на той час тренував його співвітчизник Тонінью Сересо[29].
На початку 2006 року підписав півторарічний контракт з німецьким клубом «Бохум»[35].
У серпні 2007 року перейшов до ізраїльського клубу «Хапоель» (Тель-Авів), підписавши контракт терміном на два роки[36].
Баїя та Бразильєнсе
У вересні 2008 року перейшов до клубу «Баїя», який того сезону виступав у серії В[37], але через проблеми з документами не зміг виступати за клуб[38].
У 2009 році перейшов у «Бразильєнсе»[39], ставши найкращим бомбардиром та переможцем Ліги Бразильєнсе того сезону[40][41]. Того ж року перебував на перегляді у клубі «Санту-Андре», який перебував у пошуках нападника. Проте розірвати контракт гравцю з «Бразильєнсе» не вдалося, тому Рамальхау через деякий час вирішили відмовитися від ідеї підписання Фабіо Жуніора[42].
Америка Мінейру
У 2010 році він підсилив клуб «Америка Мінейру», щоб допомогти команді успішно виступити у чемпіонаті штату та Серії B бразильського чемпіонату[43]. Відіграв за команду з Белу-Орізонті наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Америка Мінейру», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У травні того ж року підписав контракт з «Боа» (Варжинья), щоб у 2014 році виступати Серії B бразильського чемпіонату[44]. Проте, після шести зіграних матчів і одного забитого м'яча, вже у липні залишив «Мінас»[45].
15 січня 2015 року був представлений як підсилання клубу «Гуарані» (Кампінас), для того щоб успішно виступати у Лізі Мінейру[46]. У литопаді того ж року погодився перейти до клубу Вілла Нова, у складі якого протягом сезону 2016 року мав стати граючим тренером[47].
Виступи за збірну
Фабіу Жуніор до національної збірної Бразилії вперше був викликаний у вересні 1998 року для участі у товариському матчі проти збірної Югославії, це був перший матч Вандерлея Лушембургу після його призначення на посаду головного тренера збірної Бразилії[48]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 3 роки, провів у формі головної команди країни лише 3 матчі. Окрім вище вказаного поєдинку брав участь у товариському поєдинку проти Еквадору, у жовтні 1998 року, та у матчах проти Південної Кореї та Японії, у березні 1998 року[49].
Також брав участь у складі олімпійської збірної Бразилії у підготовчих та кваліфікаційних поєдинках 2000 року, які проходили у Лондрині. У складі цієї збірної відзначився 8-ма голами, 7-ма — у товариських матчах та 1-им у фінальній частині[50].
.svg){kind=small}
