PROFILPELAJAR.COM

Трофімов Миколай Миколайович
Трофімов Миколай Миколайович
Ім'я при народженні	Трофимов Николай Николаевич
Народився	21 січня 1920; Севастополь
Помер	7 листопада 2005 (85 років); Санкт-Петербург
Поховання	Літераторські мостки
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського (1941)
Заклад	Санкт-Петербурзький театр комедіїd, Балтійський дім і Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова
Роки діяльності	1934—2000
Діти	донька
IMDb	ID 0873324
	Нагороди та премії
	; Золотий софітd (2000)
	Трофімов Миколай Миколайович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трофімов.

Трофімов Миколай Миколайович (рос. Трофимов Николай Николаевич, 21 січня 1920, Севастополь — 7 листопада 2005, Санкт-Петербург) — російський і радянський актор театра і кіно. Заслужений артист РРФСР (1960). Народний артист РРФСР (1974). Народний артист СРСР (1990).

Життєпис

Народився у місті Севастополь в родині робочого. Акторську кар'єру розпочав у віці 14 років, коли зіграв епізодичну роль підлітка-раба (без слів) у Севастопольському театрі юних глядачів^[1] (вистава «Хижка дяді Тома»). Починав у художній самодіяльності школи, коли читав малі оповідання Антона Чехова.

Після закінчення школи прибув у Ленінград, де здав іспити у Театральний інститут і був прийнятий одразу. Його керівник — Б. В. Зон.

На молоді роки актора випали роки другої світової війни. Миколу Трофімова узяли у ансамбль «П'ять морів», котрий організував Ісаак Дунаєвський для концертів перед вояками. Ансамбль був великим за кількістю учасників (260 артистів) і різнобарвним за жанровою тематикою, бо серед учасників були музиканти, балетні танцівники, актори. Ансамбль «П'ять морів» проіснував до 1943 року і був подрібнений на малі концертні бригади.

Під час гастролей ансамблю у місті Тбілісі невеликого на зріст і кумедного актора і побачив театральний режисер Товстоногов Георгій Олександрович^[1]. Після 17 років праці у Ленінградському театрі комедії^[1] був запрошений на працю у Великий драматичний театр імені Горького, керівником котрого на той час був Товстоногов^[1].

1946 року актор Микола Трофімов демобілізувався із армії і був прийнятий у Ленінградський театр комедії^[1]. Там працював із театральним режисером Акімовим Миколаєм до 1963 року^[1]. Там же зустрів свою першу дружину, з котрю прожив більше п'ятдесяти років. Донька актора (перекладач за фахом) мешкає у Італії^[1].

Як актор Микола Трофімов мав непогані ролі і у кіно, серед котрих капітан Тушин у «Війні і мирі» С. Бондарчука та у водевілі «Лев Гурич Сінічкін», де повністю використали його комедійне амплуа^[1]. Хоча актор мріяв про роль науковця або жебракуючого філософа. Сам Микола Трофімов полюбляв філософську літературу^[1], мало схожу на його комедійне амплуа.

Знявся у ряді українських картин. Працював на озвучуванні фільмів і мультфільмів.

Нагороджений орденами і медалями.

Помер у Санкт-Петербурзі 2005 року.