Соснові ліси у високогір'ях ЛусонуВершина гори Пулаг
Географія
Екорегіон тропічних соснових лісів Лусону охоплює більшу частину високогір'їв Центральної Кордильєри на острові Лусон, найбільшому острові Філіппін, розташованому на півночі Філіппінського архіпелагу, у західній частині Тихого океану. Центральна Кордильєра є одним з двох гірських масивів, розташованих у північній частині цього острова, разом з горами Сьєрра-Мадре[en]. Тут розташована гора Пулаг[en] заввишки 2928 м, найвища вершина острова. Серед інших гірських вершин екорегіону слід відзначити гори Пугуїс, Поліс[en] та Дата[en]
На висоті нижче 1000 м над рівнем моря розташований екорегіон дощових лісів Лусону, який охоплює більшу частину острова. Гори Сьєрра-Мадре, північна частина Центральної Кордильєри, а також гори Замбалес[en], які простягаються уздовж західного узбережжя Лусону, входять до екорегіону гірських дощових лісів Лусону.
Дуже складна геологічна історія Філіппін та острова Лусон мала величезний вплив на природу екорегіону. Вулканічний острів Лусон є частиною Філіппінського рухомого поясу, розташованого на межі кількох літосферних плит. Він утворився близько 27 мільйонів років тому, коли приблизно десять менших вулканічних островів об'єдналися у один великий. Таким чином, Лусон ніколи не був пов'язаний з материковою Азією. Навіть під час плейстоцену, коли рівень Світового океану був на 120 м нижчим, ніж зараз, Лусон не поєднувався з іншими островами Філіппін чи іншими частинами Південно-Східної Азії. Тривала ізоляція Лусону призвела до формування його унікальної флори і фауни, що включає багато ендемічних видів.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає тропічний клімат, а на найвищих гірських вершинах — високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією кліматів Кеппена) або помірний морський клімат (Cfb за класифікацією Кеппена). На рівнинах Лусону середня температура становить приблизно 25-28 °C і залишається стабільною протягом року, однак зі збільшенням висоти середня температура падає, так що на вершині гори Пулаг середня температура влітку ледь перевищує 10 °C, а взимку може опускатися нижче 0 °C. Зазвичай температура в екорегіоні становить від 20 °C до 26 °C. Середньорічна кількість опадів у високогір'ях Центральної Кордильєри становить понад 2500 мм, а на вершині Пулагу — близько 4000 мм, більшість з яких випадає у липні-серпні. З листопада по квітень триває виражений сухий сезон, а з травня по серпень — сезон дощів. Ліси, що ростуть у горах регіону, часто страждають від тайфунів, які приходять з Південнокитайського моря і вражають захід Лусону кожні кілька років.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений сосновими лісами з відкритим трав'яним підліском, які перемежовуються ділянками луків. Виражені сухі сезони, під час яких періодично трапляються пожежі, сприяють домінуванню кхасійських сосен (Pinus kesiya), також відомих як саленг. У багатьох районах соснові ліси перемежовуються гірськими широколистяними лісами. Науковці припускають, що раніше рослинний покрив високогір'їв Центральної Кордильєри був представлений гірськими дощовими лісами, однак внаслідок втручання людини, зокрема поширення підсічно-вогневого землеробства, соснові ліси, які раніше були локально поширені, розширили свій ареал і колонізували порушені території. Внаслідок того, що ліси регіону продовжили зазнавати періодичних порушень, утворився баланс між лісами та луками, який не дає можливості закріпитися широколистяним деревам та кущам. Якщо пожежі не будуть періодично відбуватися, значна частина соснових лісів може перетворитися на гірські широколистяні ліси.
Серед інших птахів, що зустрічаються в лісах екорегіону, слід відзначити ялинового шишкаря (Loxia curvirostra), поширеного в хвойних лісах по всій Північній півкулі, а також плямисту синицю (Pardaliparus elegans), острівного повзика (Sitta oenochlamys) та мінливоперого дрозда (Turdus poliocephalus). Присутність цих птахів свідчить про унікальність природного середовища екорегіону.
