Товари́ство прихи́льників слов'я́нщини (пол. Towarzystwo Przyjaciόł Słowiańszczyzny) — таємний польський громадсько-літературний гурток, заснований студентською молоддю Львівського університету (1821—1826). За свідченням Людвіка Набєляка, поштовх до його створення дали «історичні дослідження Зоряна Ходаковського на ниві слов'янщини, а крім того недавні, хоч і невдалі, політичні зусилля Пестеля і Муравйова», які надихнули молодь «слов'янським духом». Товариство ставило перед собою завдання збагачувати національну літературу, установлювати тісніші відносини дружби і доброзичливості між слов'янськими народами. Провідні діячі — Людвік Набєляк (керівник), Август Бельовський, Люціан Семенський. Члени товариства видали альманахи «Haliczanin» (1830), «Ziewonia» (т. 1, Львів, 1834; т. 2, Прага, 1837 — конфіскований цензурою, перевиданий у Страсбурзі 1839). Автори підтримували тісні творчі зв'язки з «Руською трійцею».

• Стеблій Ф. І. Товариство прихильників слов'янщини // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 111. — ISBN 978-966-00-1359-9.