Терапі́я — процес, бажаною (але не завжди досяжною) метою якого є полегшення, зняття чи усунення симптомів (компенсація, купірування) і проявів того чи іншого захворювання, патологічного стану чи іншого порушення життєдіяльності, нормалізація порушених процесів життєдіяльності та одужання, відновлення здоров'я (санація). Часто під поняттям «терапія» розуміють застосування не хірургічних лікувальних засобів. У медичному жаргоні також «терапія» — все те, що стосується внутрішніх хвороб.[1]
Як правило процес лікування стосовно хворого проводить кваліфікований лікар певної спеціалізації залежно від конкретного захворювання.
Симптоматична (паліативна) терапія — її застосовують для усунення окремих симптомів захворювання (наприклад, застосування анальгетиків при болю, жарознижувальних при високій гарячці) на додаток до етіотропної та патогенетичної терапії, а також для зменшення страждання паліативним хворим, як частину паліативної допомоги.[2]
Арттерапія — це форма психотерапії, яку можна застосувати у педагогіці та соціальній роботі, та яка базується на творчості, мистецтві, для гармонізації розвитку особистості через самовираження та самопізнання.[3]
Генна терапія — високовартісна терапія, яку використовують для лікування людей з найсмертельнішими формами спадкової хвороби. Це потенційно новий стандарт лікування для людей з серйозними генетичними порушеннями. Терапія використовує вірус для доставки нормальної копії гена людини, яка народилась із пошкодженим геном. Тепер[коли?] такий вид лікування розроблений для дітей зі смертельними генетичними порушеннями.[4]
Консервативне (нехірургічне) лікування (власне, терапія) здійснюють хімічними, фізичними та біологічними методами.
Консервативне (нехірургічне) лікування (власне, терапія) здійснюється хімічними, фізичними та біологічними методами.
Хімічні та біологічні методи
Хімічні та біологічні методи є основними консервативними способами впливу на хворий організм. До їх числа належать фармакотерапія і хімієтерапія, фітотерапія, імунотерапія і фаготерапія.
Фізичні методи
До фізичних консервативних методів лікування належать фізіотерапію, масаж та лікувальну фізкультуру, гідротерапію. У більшості випадків ці методи є допоміжними. Фізіотерапевтичні методи охоплюють вплив на організм за допомогою електромагнітних та звукових випромінювань (УВЧ-терапія, магнітотерапія, електрофорез, лазеротерапія, рентгенотерапія тощо)
Хірургічне лікування
Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Хірургічна операція.
Хірургічне лікування формально виходить за рамки внутрішньої медицини (терапії)[джерело?]. Застосовують у разі неможливості або низької ефективності консервативного лікування.
Однак, терапію не можна логічно протиставляти хірургії, оскільки хірургічне втручання це окремий випадок лікування (терапії), який слід застосовувати тоді, коли це необхідно з погляду терапевтичної програми.
Внутрішня медицина: терапія: підручник / Н. М. Середюк, О. С. Стасишин, І. П. Вакалюк [та ін.]. — 4-те вид., виправлене. — К. : Медицина, 2013. — 686 с. ISBN 978-617-505-249-5
Факультетська терапія: Друге вид.: Підручник / В. М. Хворостінка, Т. А. Моїсеєнко, Л. В. Журавльова. За ред. В. М. Хворостінки.– Х.: Факт, 2003. — 888 с.
М. С. Расін. Внутрішні хвороби. — Полтава: Форміка, 2002. — 345 с. ISBN 966-95815-7-5
Примітки
↑ТЕРАПІЯ. Фармацевтична енциклопедія(укр.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
