Те́ллус, Теллу́ра (лат.Tellus Mater — мати-земля) — італьське божество Матері-Землі, яке звалося також Терра Матер. Це божество тотожне давньогрецькій богині Геї.
Ім'я
Вважається, що два слова terra і tellus походять від формульного виразу tersa tellus, що означає «суха земля». можливо, воно пов’язане з санскритським talam, «рівна земля»[1].
Втім, Мавр Сервій Гонорат у своїх працях розрізняє використання телусу та терри. На його думку, назву "Терра" правильно використовувати до елементу землі як одного з чотирьох класичних елементів, разом з повітрям, водою і вогнем. Теллус він ототжнює з богинєю, чиє ім’я можна замінити (ponimus ... pro) на її функціональну сферу Землю, так само як ім’я Вулкан використовується для вогню[2]. Теллус, таким чином одночасно і божество і, як наслідок, сама земна куля.
Також Теллус може бути аспектом духу, якого арвальські жерці називають Деа Дія[3].
Опис
У молитвах Теллуру згадували разом із Керерою (Церерою). Існувало відповідне чоловіче божество на ймення Теллумон. Як уособлення землі, Теллура протиставилася Юпітерові — богові неба. У клятвах зверталися до обох божеств разом. Уособлюючи материнське лоно землі, що приймає сім'я й дає нове життя, Теллура вважалася творцем усього сущого. З другого боку, до неї звертались як до богині смерті, бо вона являла собою немов би загальну могилу всього, що пішло з життя. Крім того, Теллура дбала про світовий порядок, добробут, була покровителькою шлюбу, захисницею від землетрусів. На честь Теллури був споруджений храм на західному схилі Есквілінського пагорба. В часи правління Октавіана Августа на Марсовому полі було споруджено Вівтар Миру, який присвячувався Теллур. Вона зображена на одному з рельєфів огорожі жертовника. Щорічно їй приносили у жертву свиню.
Храм Теллуса був найвидатнішою пам’яткою одного з районів Риму - Каріней[4]. Цей храм був розташований поблизу будинків, що належали Помпею та родині Цицерона. Достеменно не відомо храм був побудований на народний кошт чи а результатами голосування[5],[6] та вотумом за ініціативи Публія Семпронія Софома у 268 році нашої ери[7].
Він займав колишнє місце будинку, що належав Спурію Кассію, який було знесено, коли його стратили в 485 році до нашої ери за спробу зробити себе королем[8][6][5]. Храм, збудований Софусом понад два століття потому, швидше за все, був перебудованим народом[9] ,а освячений 13 грудня.
У храмі зберігався таємничий об’єкт під назвою магментарій[10] , який також був відомий тим, що на стіні було зображено Італію у формі карти чи алегорії[11].
Статуя Квінта Цицерона, встановлена його братом Марком, була серед тих, що стояли на території храму[12]. Цицерон стверджує, що через близьке розташування храму до його дому деякі римляни припускали, що він несе відовідальність за підтримку храму[13].
Свята, що відзначалися для Теллуса, були в основному пов'язані з сільським господарством і часто пов'язані з Церерою(Кіркою). У січні обидві богині вшановувалися як «матері плодючості» на святі посіву[14] [44]. 13 грудня відзначали річницю храму Теллуса разом із лектистерніумом (бенкетом) для Церери, яка втілювала «зростаючу силу» та продуктивність землі.[45]
Примітки
↑Augoustakis, Antony (2010). Motherhood and the Other: Fashioning female power in Flavian epic (англійська) . Oxford University Press. с. 124. ISBN978-0-19-958441-3.
