Телегін Василь Іванович

Василій Іванович Телегін (1936—2005) — тренер з легкої атлетики, який виховав рекордсмена світу Володимира Ященка[1][2]. Заслужений тренер СРСР, заслужений тренер Української РСР.

Біографія

Народився в слобідці Чернянка Чернянського району Курської області (нині смт Білгородської області Росії).[3] Починав працювати вчителем фізкультури у сільській школі[4]. Випускник Смоленського державного інституту фізичної культури[4].

Займався бігом на спринтерські дистанції, стрибав із жердиною, стрибав у довжину. З ростом 172 см він стрибав у висоту під 190 см[5].

В кінці 1950-х-початку 1960-х років в Запоріжжі були запрошені багато молодих фахівців з легкої атлетики. Серед них був і Василь Телегін[5]. У Запоріжжя Телегін приїхав з Єсентуків і відразу потрапив у найбільший в місті спортклуб «Металург»[1][5].

У 1962 році у віці 26 років закінчує кар'єру спортсмена і йде з СК «Металург», отримавши призначення тренером з легкої атлетики в колектив фізкультури Запорізького трансформаторного заводу[5]. У розпорядженні Телегіна був стадіон «Авангард», який знаходився в жалюгідному стані (з 1936 року він не реконструювався), зал ДК «Енергетиків» (через кілька років спортклуб «Трансформатор»)[1][5]. На стадіоні «Авангард» були доріжки з гаревим покриттям, і для підготовки атлетів він слабо підходив. Відсутність належної тренувальної бази, однак, тільки стимулювала Телегіна на подолання труднощів, нестандартні рішення. Як тренер Телегін був людиною з непростим і непередбачуваним характером, проте користувався незаперечним авторитетом. Його підопічні відрізнялися відмінною фізичною підготовкою[6]. На початку роботи від Телегіна на заводі не вимагали перших місць у великому спорті. Оскільки адміністрація заводу (зокрема, генеральний директор Віктор Іванов) дбала про місця відпочинку працівників, в тому числі і спортсменів, то недалеко від підприємства, на острові Хортиця, був побудований спортивний табір. У будівельних роботах спорттабору брали участь тренери, спортсмени, в тому числі й тренер Телегін[5].

Телегін тренував у багатьох видах легкої атлетики. Не брався лише за молот і стаєрські дистанції. Його покликанням були стрибки у висоту[5]. Телегіна відрізняло від інших тренерів те, як ретельно він відбирав у свої групи новачків, приділяючи особливу увагу їх антропометричним даним[4]. Він був хорошим психологом, умів намацати індивідуальний підхід, вчив своїх підопічних аналізувати свої помилки[7].

Крім рекордсмена світу Володимира Ященка, серед вихованців Телегіна відомі:

  • Олександр Летніков[5]
  • Володимир Летніков[8]
  • Володимир Артамонов[9]
  • Павло Лобанов[9]
  • Олександр Сивак[8]
  • Микола Гілл[8]
  • Олексій Полухін[8]
  • Михайло Мішин[10]
  • Ігор Тимохін[11]
  • Вікторія Рибалко[12].

Помер Василій Телегін 1 травня 2005 року у віці 69 років, похований на Піщаному кладовищі Запоріжжя[2].

Особисте життя

Телегін був одружений. Його сини — Олександр і Олексій[5].

Кінохроніка

Джерела

  • Игорь Тимохин. Сектор высоты. — Запоріжжя : Дике Поле, 2010. — 1000 прим.
  • Близнюк С., Феклюнин В. Заряд мгновенного действия // Советский спорт. — 1977. — № 10 июля (27 грудня).
  • Акбаш Роман. Июль, 1977 // Прав.Да. — 2013. — № 10 (325) (7 березня). — С. 29.

Примітки

  1. ↑ а б в Ипатенко А. С. (Полухин А. С.) (01.05.2011). Тренер рекордсмена. litsovet.ru. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 8 червня 2015.
  2. ↑ а б Тверецкий И., Пушкарев С. Телегин Василий Иванович (1936-2005). Спортивный некрополь. Архів оригіналу за 9 червня 2015. Процитовано 8 червня 2015. [Архівовано 2015-06-09 у Archive.is]
  3. ↑ Платонов, В. М. (2005). Енциклопедія Олімпійського спорту України. Олімпійська література. с. 323. ISBN 978-966-7133-71-9. Процитовано 17 Apr 2024.
  4. ↑ а б в Прирожденный прыгун. newteenager.ru. Архів оригіналу за 14 червня 2015. [Архівовано 2015-06-14 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в г д е ж и к Марин М.И. Начало биографии // Как вырастают чемпионы. — М. : Физкультура и спорт, 1981.
  6. ↑ Артамонов В. С. (23.08.2012). Почти смешная жизнь. proza.ru. Архів оригіналу за 11 червня 2015.
  7. ↑ Юность, выпуски 266-271. — "Правда", 1977. — С. 107. Архівовано з джерела 29 травня 2016
  8. ↑ а б в г Ипатенко А. С. (Полухин А. С.) (09.11.2014). О том, кто был способен дотянуться до звёзд. litsovet.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  9. ↑ а б Ипатенко А. С. (Полухин А. С.) (13.05.2011). Яшка (Памяти Владимира Ященко). litsovet.ru. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016.
  10. ↑ Лисовой Ю., Юрис Ю. (21.03.2000). Гений прыжков в высоту. sport-express.ru. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  11. ↑ Ирина Левченко И. (22.01.2014). Владимир Ященко: «Каждый разбивается по-своему». «ФАКТЫ». Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  12. ↑ Вікторія Рибалко. Міс спорт Україна. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 24 вересня 2016. [Архівовано 2016-09-27 у Wayback Machine.]