PROFILPELAJAR.COM

Таран-Жовнір Юрій Миколайович
Таран-Жовнір Юрій Миколайович
Народився	26 червня 1927; Новомосковськ
Помер	18 липня 2003 (76 років)
Країна	СРСР → Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Дніпропетровський металургійний інститут
Галузь	добувна металургіяd
Заклад	Дніпропетровський металургійний інститут
Науковий ступінь	академік НАН України
Науковий керівник	Q4099207?
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	металознавець
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Таран.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жовнір.

Ю́рій Микола́йович Тара́н-Жовні́р (* 26 червня 1927, Новомосковськ — † 18 серпня 2003) — український металознавець, 1982 — лауреат премії Ради Міністрів СРСР (за розробку і впровадження економнолегованих швидкоріжучих сталей), 1972 — член-кореспондент, 1985 — дійсний член Академії наук УРСР, 1989 — лауреат премії МВ ССО України , 1990 — премії ім. Д. К. Чернова, 1993 — академік Академії наук вищої школи України, 1996 — лауреат Державної премії України (за розробку і впровадження конвертерного процесу газокисневого рафініювання неіржавіючих сталей), того ж року — премії Міжнародної інженерної академії, дійсний член ASM Internetional — голова Придніпровського відділення, Асоціації металознавців Росії, лауреат премії ім. Академіка Стародубова. Нагороджений орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медаллю «За трудову відзнаку», 1994 — орденом князя Ярослава Мудрого, 1997 — Святого Володимира.

Життєпис

1949 року закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, працює інженером центральної заводської лабораторії Дніпропетровського заводу. 1954 року захистив кандидатську дисертацію, протягом 1959—1963 років працює доцентом кафедри металознавства, з 1961-го — заступник декана технологічного факультету.

В 1963—1973 роках керує відділом металознавства Інституту чорної металургії СРСР — на запрошення Костянтина Буніна. 1969 року захищає докторську роботу «Генеза та морфологія евтектик сплавів заліза».

По тому повертається до Дніпропетровського металургійного інституту — на посаду ректора, яким керував понад 30 років.

Завдяки його зусиллям вперше в Україні запроваджено дисципліну «Основи технічної творчості».

Працював над розробкою принципів комплексного внутрішньовузівського та міжвузівського дипломного проєктування.

У його творчому доробку більш як 600 робіт, з них 8 монографій.

Зареєстровано одне відкриття та 6 патентів, 94 авторських свідоцтв про винахід.

Як педагог підготував 6 докторів та до 50 кандидатів наук.

Довгий час був академіком-секретарем Відділення металургії Академії наук вищої школи України.