PROFILPELAJAR.COM

Володимир Січинський
Володимир Січинський
Народження	24 червня 1894 Кам'янець-Подільськ, Російська імперія
Смерть	25 червня 1962 (68 років) Патерсон, Нью-Джерсі, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Країна; (підданство)	УНР; США
Навчання	Кам'янецьке технічне середнє училище, Інституті цивільних інженерів в Петербурзі
Діяльність	мистецтвознавець, історик, архітектор, графік
Праця в містах	Прага
Членство	Наукове товариство імені Шевченка і Об'єднання митців-українців в Америці
Заклад	Український вільний університет
Батько	Сіцінський Юхим Йосипович
Автограф
	Січинський Володимир Юхимович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Січинський.

Володи́мир Юхимович Січи́нський (24 червня 1894, Кам'янець-Подільський — 25 червня 1962, Патерсон) — український архітектор, графік і мистецтвознавець, бібліограф, педагог, дійсний член НТШ (з 1930 р.)

Життєпис

Народився Володимир Січинський 24 червня 1894 року у м. Кам'янець-Подільський в сім'ї відомого краєзнавця протоієрея Юхима Січинського (Сіцінського).

У 1905—1912 рр. навчався у кам'янецькому технічному середньому училищі (закінчив із золотою медаллю) та одночасно відвідував курси місцевої художньо-промислової школи, де отримав знання з малювання та мистецтвознавства. Разом з батьком влаштовував експедиції до різних куточків Поділля.

Навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі (1912–1917; закінчив із золотою медаллю), після закінчення, на хвилі тогочасних подій в Україні, подався до Києва і влаштувався асистентом на катедрі Архітектурного інституту. Однак, з наближенням до Києва більшовицьких військ, вимушений був повернутися до Кам'янця-Подільського.

Від 1918 року займається викладацькою справою у новоствореній кам'янецькій Українській гімназії (входила до складу Українського державного університету), а також очолює Шкільний будівельний відділ Подільської губернської управи МВС УНР. Згодом Січинського обирають на посаду секретаря Подільського товариства «Просвіта». 17 листопада 1918 року як делегат від Поділля бере участь в Українському Конгресі. Також, у Кам'янець-Подільському державному українському університеті, слухає лекції з історії України, історії світового та українського мистецтва.

Восени, на кошти місцевої «Просвіти», засновує і стає редактором тижневика «Життя Поділля», а з березня 1919 р. передає свої повноваження М. Грушевському. Втім, з від'їздом обох за кордон, спільна справа занепадає. За кордоном Січинський продовжує співпрацювати з Київським архітектурним інститутом, займається наповненням його архітектурної бібліотеки.

Публіцистична діяльність Володимира Січинського починається статтею проблематики сільського громадського будівництва, історичними нарисами про Кам'янець-Подільський («Життя Поділля», 1919 р.), рецензією на виставу театру М. Садовського (Кам'янець-Подільський).

1919 р. за призначенням МЗС УНР стає кур'єром Української республіканської капели, що вимушено переїхала до Кам'янця. Разом з капелою подорожує містами Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Англії, Бельгії, Голландії та Німеччині. В столиці останньої, у місцевій Російській православній церкві, 21 липня 1920 р. Володимир Січинський одружується з хористкою капели — Михайлиною Орисік, що була родом зі Львова.

1920 р., з припиненням існування УНР, завершується і дипломатична місія Січинського, капела розпадається на групи і разом з однією з них (хор О. Приходько) він прямує до Закарпаття. З часом повертається до Кам'янця, але захоплення останнього більшовиками змушує його перебратись до Львова, що тоді перебував у складі Польщі.

З 1923 по 1945 рр. мешкає у Празі (лектор і доцент Українського Педагогічного Інституту, у 1934–1942 роках голова Українського товариства прихильників книги в Празі, з 1940 р. — професор Українського Вільного Університету) та навчається у Празькому Університеті (1923—1926), пізніше — в Німеччині і (з 1949 р.) — у Нью-Йорку.

Січинський-архітектор шукав органічного зв'язку між новими засобами будівництва й українськими стилями минулого, особливо княжої доби і бароко. За його проектами побудовані церкви: мурована в Михайлівцях (1933–1934; наближена до старих чернігівських храмів), дерев'яна в с. Комарниках (1937) — обидві на Пряшівщині, у Виппені біля Нью-Йорку (1949), в Порто-Уніон у Бразилії (1951), православний собор у Монреалі (Канада, кінець 1950-х pp.) та ін.

Січинський — творець низки оригінальних надгробків, у яких використовував народні форми багатораменних хрестів. Як книжковий графік оформив понад 70 власних і чужих видань. Систематично вивчав і опрацьовував різні ділянки українського мистецтва та художнього промислу.

Помер Володимир Січинський 25 червня 1962 року у місті Патерсон (штат Нью-Джерсі, США). Похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

Найважливіші праці

З архітектури

1925 — Дерев'яні церкви і дзвіниці Галицької України XVI—XIX ст.
Січинський В. Дзвіниці і церкви Галицької України XVI—XIX ст. / Володимир Січинський. — Львів: б. в., 1925. — LXV, 49, 7 с. : іл., табл. — (Збірки Національного музею у Львові).
1925 — Архітектура в стародруках
Січинський В. Архітектура старокнязівської доби (Х—XIII ст.): (з 78 іл.) / В. Січинський. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, 1926. — 50 с.
1935 — Архітектура катедри св. Юра у Львові
1940 — Monumenta Architecturae Ukrainae
1952 — Пам'ятки української архітектури
1956 — Історія українського мистецтва. Архітектура (1-2)

З графіки

1934 — Олександр Антоній Тарасевич (монографія)
1936 — Григорій Левицький (монографія)
1936 — Друкарські і видавничі знаки XVI-XX ст.
1937 — Історія українського граверства XVI—XVIII ст.
1937 — Шевченко-гравер (монографія)
1943 — Юрій Нарбут (монографія)

З українського художнього промислу

1936 — Нариси з історії української промисловості
1944 — Українське ужиткове мистецтво
1943 — Українські орнаменти історичні (альбом)
1943, 1946 — Українські орнаменти народні (альбом)

Ілюстровані праці

Еверс, Г. Г. (1923). Індія і я. Львів: Накладом Видавничої Спілки. OCLC 7380719.^[3]

Джерела

Пінчук Ю. А., Ясь О. В. Січинський Володимир Юхимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 588. — ISBN 978-966-00-1290-5.
* Січинський Володимир // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2847-2848. — ISBN 5-7707-4049-3.
Кейван І. Володимир Січинський. — Торонто, 1957.
Автобіографія В. Січинського // ЦДАВО України. Ф. 3972, оп. 1, од. 189
В. Л. Логвіна. Кам'янецькі періоди життя Володимира Січинського.

Примітки

↑ ^а ^б SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Еверс, Г. Г. (1923). Індія і я (Ukrainian) . Львів: Накладом Видавничої Спілки. с. 166. OCLC 7380719.