Сігуа Тенгіз Іполитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сігуа.
Тенгіз Сігуа
груз. თენგიზ სიგუა
Прапор
Прапор
 Голова Ради міністрів Грузинської РСР
15 листопада 1990 — 18 серпня 1991
Попередник: Нодар Чітанава
Наступник: Проголошення незалежності Грузії
Прапор
Прапор
 2-й Прем'єр-міністр Грузії
6 січня 1992 — 5 серпня 1993
Попередник: Віссаріон Гугушвілі
Наступник: Едуард Шеварднадзе
 
Ім'я при народженні: груз. თენგიზ სიგუა Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 9 листопада 1934(1934-11-09) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лентехі, Рача-Лечхумі та Квемо Сванеті, Грузія
Смерть: 21 січня 2020(2020-01-21) Редагувати інформацію у Вікіданих (85 років)
Тбілісі, Грузія
Національність: грузин
Країна: СРСР СРСР→Грузія Грузія
Освіта: Грузинський політехнічний інститут
Ступінь: доктор технічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:

Сігуа Тенгіз Іполитович (груз. თენგიზ სიგუა; 9 листопада 1934, с. Лентехі, Грузинська РСР, СРСР — 21 січня 2020, Тбілісі, Грузія) — грузинський політичний і державний діяч, глава уряду Грузії у 1990–1991 та 1992–1993 роках.

Життєпис

Народився у селищі Лентехі на заході Грузії в родині службовця.

У 1957 закінчив Грузинський політехнічний інститут за фахом інженер-металург. У серпні того ж року став інженером Руставського металургійного заводу.

З 1962 працював старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії й заступником директора в Інституті металургії Академії наук Грузинської РСР. У 1988 р. він став доктором техн. наук, потім професором, у 1989 був призначений на пост директора інституту[1].

Прийшов у політику напередодні розпаду СРСР, член КПРС з 1982 року до початку перебудови. У 1990 році очолив «Загальногрузинське товариство Руставелі» і керував експертною групою блоку Круглий Стіл - Вільна Грузія. Після перших багатопартійних виборів у Грузії 14 листопада 1990 його обрали головою Ради міністрів Грузинської Радянської Соціалістичної Республіки .

Був прем'єр-міністром в уряді Звіада Гамсахурдіа з 15 листопада 1990 року по 18 серпня 1991 року. Однак у серпні 1991 року він пішов у відставку через особисті розбіжності з президентом, заявивши що Гамсаджурдіа "диктатор і демагог [який] змінює свою думку кожні двадцять чотири години". [2] та зазначив, що газети називали Гамсахурдіа "кавказьким Саддамом Хусейном". [3]

Разом з військовим Тенгізом Кітовані та лідером бойовиків Джабою Іоселіані очолив опозицію, яка здійснила Державний переворот у Грузії (1991-1992) та призвела до Громадянської війни в Грузії (1991-1993).

6 січня 1992 року Сігуа став прем'єр-міністром у Військовій раді Грузії, яка офіційно позбавила Гамсахурдія повноважень. Згодом Військова рада була перетворена на Державну раду, яку очолив Едуард Шеварднадзе, що повернувся із Москви [2].

Новообраний Парламент Грузії затвердив Сігуа на посаді Прем'єр-міністра Грузії 8 листопада 1992 року. Він був змушений піти у відставку 6 серпня 1993 року після того, як Парламент двічі відхилив бюджет, поданий урядом[4]. Залишився депутатом і у 1994 році разом з Тенгізом Кітовані і Борисом Какуваба заснували опозиційну партію «Фронт національного визволення», яка підтримувала військове вирішення Грузинсько-абхазького конфлікту [5] [6] та критикував уряд Шеварднадзе. У січні 1995 року він був ув'язнений на кілька місяців разом з Тенгізом Кітовані за створення збройного формування та планування повстання близько 1400 озброєних грузинських біженців в самопроголошеній Абхазії [7]. Після після звільнення покинув активну політичну діяльність. У 1996 році його звинуватили в мільйонних розкраданнях державного бюджету, але опозиційна преса опублікувала виправдувальні документи [6].

Як зазначено в інтерв'ю російських «Ріа Новини» в 2011 році Тенгіз Сігуа можливо міг сказати, що російсько-грузинська війна 2008 року почалася в Грузії: "Війну 2008 года почали ми. Ми почали обстрілювати Цхінвалі, і після загибелі російських миротворців це дало право активно втрутитися російській армії" [8]

Помер у себе вдома в Тбілісі 21 січня 2020. Як повідомили ЗМІ з посиланням на Центр швидкої допомоги, коли бригада лікарів прибула на виклик, екс-прем'єр був мертвий. Причини смерті не уточнені. [9]

Примітки

  1. ↑ ТЕНГИЗ СИГУА О ВОЗМОЖНОСТЯХ ВОЗВРАЩЕНИЯ ГРУЗИНСКОЙ ПРОДУКЦИИ НА РЫНКИ РФ (рос.). «Союз грузин в России». 11.03.2010.[недоступне посилання з травня 2019]
  2. ↑ а б Coleman, Kenneth; Guff, Charles S. (1 січня 1983). Dictionary of Georgia Biography (English) (вид. Box edition). Athens: Univ of Georgia Pr. ISBN 978-0-8203-0662-9.
  3. ↑ მთავარი. presa.ge. Процитовано 11 березня 2024.
  4. ↑ Transition to democracy, Volume 72. International Institute for Democracy. с. 174.
  5. ↑ Suny, Ronald G. (1996-04). Armenia, Azerbaijan, and Georgia (англ.). DIANE Publishing. ISBN 978-0-7881-2813-4.
  6. ↑ а б Institute, Open Media Research (1997). Forging Ahead, Falling Behind (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-1-56324-925-9.
  7. ↑ Wheatley, Jonathan (2005). Georgia from National Awakening to Rose Revolution: Delayed Transition in the Former Soviet Union (англ.). Ashgate. ISBN 978-0-7546-4503-0.
  8. ↑ Новости, Р. И. А. (20110811T1536). Войну в Южной Осетии начала Грузия, заявил экс-премьер Грузии Сигуа. РИА Новости (рос.). Процитовано 11 березня 2024.
  9. ↑ Скончался экс-премьер Грузии Тенгиз Сигуа - SOVA (ru-RU) . 22 січня 2020. Процитовано 11 березня 2024.