Сухі вічнозелені ліси Південного Декану (ідентифікатор WWF: IM0209) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів , розташований в Південній Індії , на території Карнатаки і Тамілнаду [ 2]
Екорегіон сухих листяних лісів Південного Декану розташований на півдні Деканського плато , у дощовій тіні, а також охоплює південну частину Східних Гат . На сході екорегіон переходить у колючі чагарники та ліси Декану , а на заході — у вологі листяні ліси Північно-Західних Гат та у вологі листяні ліси Південно-Західних Гат . Таким чином екорегіон є перехідною зоною між більш вологими лісами, поширеними на захід від нього, та більш сухими лісами, поширеними східніше.
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена ). Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, тому на їх східних схилах та на Деканському плато випадає мало опадів. Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 900 до 1500 мм. Влітку температура може досягати 40 °C.
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є сухі листяні ліси. Лісовий намет в цих лісах розташований на висоті 15-25 м над землею, крони дерев та високих кущів середнього ярусу розташовані на висоті 10-15 м над землею, а невисокі дерева та кущі підліску досягають висоти 3-5 м. Багато дерев в лісах регіону скидають листя під час тривалого сухого сезону. В більш густих, зрілих лісах поширені ліани .
Серед дерев, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити пильчасту босвеллію [en] Boswellia serrata ), широколистий аногейсус [en] Anogeissus latifolia ), акацію катеху [en] Senegalia catechu ), еліптичну терміналію [en] Terminalia elliptica ), волотисту терміналію [en] Terminalia paniculata ), беллірійську терміналію [en] Terminalia bellirica ), цейлонське сатинове дерево [en] Chloroxylon swietenia ) , гірську альбіцію [en] Albizia amara ), золотий дощ (Cassia fistula ), анджанове дерево [en] Hardwickia binata ), широколисту дальбергію [en] Dalbergia latifolia ), жовте зміїне дерево [en] Stereospermum colais ), сумчастий птерокарпус [en] Pterocarpus marsupium ) та бомбейське ебенове дерево [en] Diospyros montana ). Також в лісах екорегіону зустрічаються тикові дерева (Tectona grandis ), хоча вони і не становлять основу лісів регіону, як в деяких частинах Декану, а також рідкісні білі сантали (Santalum album ), деревина яких високо цінується.
В межах екорегіону зустрічається понад 75 видів ссавців та близько 260 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити бенгальського тигра (Panthera tigris tigris ), гірського куона (Cuon alpinus ), ведмедя-губача (Melursus ursinus ), чотирирогу антилопу (Tetracerus quadricornis ), гаура (Bos gaurus ), індійську макаку (Macaca radiata ) та велетенську індійську білку (Ratufa indica ). В межах екорегіону мешкає найбільша популяція індійських слонів (Elephas maximus ) в Індії, яка нараховує близько 6000 особин. Салім-алійський крилан (Latidens salimalii ) є майже ендемічним представником регіону.
Також майже ендемічними представниками екорегіону є сіролобі кратеропи (Argya subrufa ) та жовтогорлі бюльбюлі (Pycnonotus xantholaemus ). Серед інших поширених в регіоні птахів слід відзначити рідкісних індійських дрохв (Ardeotis nigriceps ) та індійських флоріканів (Sypheotides indicus ).
Оцінка 2017 року показала, що 7597 км², або 9 % екорегіону, є заповідними територіями[ 1]
↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience . 67 (6): 534—545. doi :10.1093/biosci/bix014 . ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.) . Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023 .
