Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат (ідентифікатор WWF: IM0134) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів , розташований на південному заході Індії [ 2] .
Географія
Екорегіон вологих листяних лісів Північно-Західних Гат охоплює західні та східні схили північної частини гірського хребта Західних Гат , також відомих як гори Сах'ядрі. Він простягається на територіях індійських штатів Гуджарат , Махараштра , Гоа і Карнатака , на висоті від 250 до 1000 м над рівнем моря. На висоті понад 1000 м над рівнем моря екорегіон переходить у гірські дощові ліси Північно-Західних Гат . На захід від екорегіону поширені вологі ліси Малабарського узбережжя , на північ — сухі листяні ліси Катхіавар-Гіру , на схід — сухі листяні ліси долини Нармади , колючі чагарники та ліси Декану та сухі листяні ліси Південного Декану , а на південь — вологі листяні ліси Південно-Західних Гат .
Клімат
В межах екорегіону переважає вологий і спекотний тропічний клімат . Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, які дмуть з червня по вересень. Таким чином, на їх західних схилах опадів випадає більше, ніж на східних. Загалом середньорічна кількість опадів в екорегіоні коливається від 1500 до 2000 мм. Сухий сезон триває протягом 4-5 місяців. Середньорічна температура коливається від 24 до 27 °C. На східних схилах гір максимальна температура може досягати 40 °C.
Флора
Основними лісовими угрупованнями екорегіону є вологі тикові ліси, вологі мішані ліси та вторинні вологі мішані ліси. Дерева в цих лісах скидають листя під час сухого сезону.
Основу лісів регіону складають тикові дерева (Tectona grandis ), липолисті гревії [en] (Grewia tiliifolia ), дрібноцвіті лагерстромії [sv] (Lagerstroemia parviflora ), п'ятистовпчикові ділленії [en] (Dillenia pentagyna ), широколисті дальбергії [en] (Dalbergia latifolia ), серцелисті адіни (Adina cordifolia ), сумчасті птерокарпуси [en] (Pterocarpus marsupium ), деревоплідні ксилії [en] (Xylia xylocarpa ), непальські індигові дерева [en] (Wrightia tinctoria ) та дерева кусум (Schleichera oleosa ).
Підлісок в тикових лісах складають пагорбові клейстантуси [en] (Cleistanthus collinus ), коралові райтії [en] (Wrightia antidysenterica ), червоні баугінії [en] (Bauhinia racemosa ), чашечкові кідії [en] (Kydia calycina ) та колючий бамбук [en] (Bambusa bambos ). Серед ліан , поширених в лісах екорегіону, слід відзначити Ichnocarpus frutescens [en] , Butea superba [en] , Phanera vahlii [en] , Smilax macrophylla та різні види діоскореї (Dioscorea spp.).
Окрім листопадних лісів, в екорегіоні також подекуди зустрічаються ділянки вічнозелених лісів, де переважають малабатрумові коричники (Cinnamomum malabatrum ), сизигіуми Гарднера [sv] (Syzygium gardneri ), мускатники Беддоума [en] (Myristica beddomei ), витончені кнеми [en] (Knema attenuata ) та лісова хурма [sv] (Diospyros sylvatica ).
Фауна
В межах екорегіону зустрічається близько 90 видів ссавців. Серед рідкісних великих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити бенгальського тигра (Panthera tigris tigris ), індійського слона (Elephas maximus ), гаура (Bos gaurus ), чотирирогу антилопу (Tetracerus quadricornis ) та ведмедя-губача (Melursus ursinus ). Також в екорегіоні мешкають рідкісні сірі стрункі лорі (Loris lydekkerianus ), чорноногі лангури (Semnopithecus hypoleucos ) та велетенські індійські білки (Ratufa indica ).
В межах екорегіону зустрічається понад 345 видів птахів. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити майже ендемічних нільгирійських голубів [en] (Columba elphinstonii ), малабарських токо (Ocyceros griseus ), сіроголових бюльбюлів (Brachypodius priocephalus ), сіролобих кратероп (Argya subrufa ) та малабарських папуг [en] (Psittacula columboides ). Також в екорегіоні зустрічаються рідкісні індійські флорікани (Sypheotides indicus ), сірі пелікани (Pelecanus philippensis ), індійські токо (Ocyceros birostris ) та дворогі гомраї (Buceros bicornis ).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 2375 км², або 5 % екорегіону, є заповідними територіями[ 1] . Ще близько 15 % екорегіону вкриті лісами, однак перебувають поза межами заповідників. Природоохоронні території включають:
Тигровий заповідник Калі [en] , Карнатака (280 км²)
Природний заповідник Бхадра [en] , Карнатака (330 км²)
Природний заповідник Бхімашанкар [en] , Махараштра (30 км²)
Національний парк Чандолі [en] , Махараштра (100 км²)
Природний заповідник Котігао [en] , Гоа (170 км²)
Пташиний заповідник Карнала [en] , Махараштра (50 км²)
Природний заповідник Койна [en] , Махараштра (90 км²)
Природний заповідник Мукамбіка [en] , Карнатака (140 км²)
Природний заповідник Шулпанешвар [en] , Гуджарат (330 км²)
Природний заповідник Пурна [en] , Гуджарат (150 км²)
Природний заповідник долини Шараваті [en] , Карнатака (220 км²)
Природний заповідник Шеттіхаллі [en] , Карнатака (280 км²)
Природний заповідник Танса [en] , Махараштра (80 км²)
Примітки
↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience . 67 (6): 534—545. doi :10.1093/biosci/bix014 .
↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.) . Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023 .
Посилання