Стінна ящірка (Podarcis) — рід ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Представники роду поширені в Європі та Північній Африці. Описано 28 видів[1].
Етимологія
Наукова назва роду походить від грец. ποδαρκής = швидконогий.
Опис
Ящірки середнього розміру. Загальна довжина тіла представників цього роду становить 20—25 см. Хвіст майже вдвічі перевищує довжину тулуба з головою; ламкий, здатний до регенерації. Самці трохи більші за самиць. Голова висока,пірамідальна, вкрита парними і непарними щитками. Шия та горло чітко відділені від тулуба. Тіло вкрите ребристою лускою.
Забарвлення верхньої сторони тіла коричневе, буре або зеленувате. Боки й черево часто забарвлені в синій, помаранчевий, або жовтий колір. Трапляються також майже повні меланісти. Самиці мають яскраві, іноді темні смуги з боків хребта. У самців на спині є світлі крапочки та плями, часто сітчастий візерунок.
Поширення
Представники роду поширені на Балканському півострові, Молдові, на півдні України, Іонічних островах, в Іспанії, Італії, Північній Африці. Окремі види успішно інтродуковані в Північній Америці.
В Україні рід представлений єдиним видом — ящіркою кримською (Podarcis tauricus).
Особливості біології
Стінні ящірки населяють як правило гірські місцевості, тримаючись переважно різного роду скель та відслонень гірських порід, а також нагромаджень каміння, розвалин, кам'яних стін та огорож, звідки, імовірно, походить і назва роду. Трапляються як високо в горах, так і на прилеглих рівнинах, у тому числі в садах, виноградниках та на околицях населених пунктів.
Представники роду належить до яйцекладних ящірок. У період розмноження самці ревно охороняють свої індивідуальні ділянки, оглядаючи їх із високих предметів. Самиці відкладають до 7 яєць. Часто буває кілька кладок за сезон. Новонароджені ящірки з'являються наприкінці липня — на початку вересня.
Харчуються комахами та іншими дрібними безхребетними, нерідко поїдають ягоди та насіння рослин.
Систематика
Представники роду близькі до скельних ящірок групи Archaeolacerta, з якими довгий час ототожнювались. Від останніх відрізняються за деякими морфологічними та анатомічними ознаками, зокрема несплощеною головою, особливостями лускового покриву і скелету[2].
Описано 28 видів:[1][3]
Найвищого видового різноманіття стінні ящірки досягають на численних скелястих островах Середземномор'я, причому систематичне положення їх постійно переглядається герпетологами.
Примітки
Література
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 111). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 181—183)
- Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. ред. В. Е. Соколов. — Т. 5. Земноводные. Пресмыкающиеся / А. Г. Банников, И. С. Даревский, М. Н. Денисова и др.; Под ред. А. Г. Банникова. — М. : Просвещение, 1985. — 399 с. (с. 222—223, 228)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 406—408). — ISBN 5-87484-066-4
- Куриленко В. Е., Вервес Ю. Г. Земноводные и пресмыкающиеся фауны Украины. Справочник-определитель. — К. : Генеза, 1998. — 208 с. (с. 128—131). — ISBN 966-504-231-9
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 189, 228—229)
- Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 186—188)
- Щербак Н. Н. Земноводные и пресмыкающиеся Крыма (Herpetologia Taurica). — К. : Наук. думка, 1966. — 240 с. (с. 117—141)
- Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Speybroek. 2016. 432 рр. (p. 263—330). ISBN: PB 978-1-4081-5459-5
- Tous les reptiles et amphibiens d'Europe Arnold et Burton 1978 éditions Elsevier. ISBN 2-8003-0253-4
Посилання
