PROFILPELAJAR.COM

Гліб Олександрович Стриженов
Гліб Олександрович Стриженов
рос. Глеб Александрович Стриженов
	Зображення
Народився	21 липня 1925; Воронеж, СРСР
Помер	4 жовтня 1985 (60 років); Москва, СРСР; рак легень;
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1953)
Заклад	Кіровський драматичний театрd, Московський театр комедіїd, Ульяновський обласний драматичний театрd, Владимирський обласний драматичний театр ім. А. В. Луначарськогоd, Іркутський академічний драматичний театр імені Миколи Охлопковаd, Драматичний театр Балтійського флотуd, Театр на Таганці і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	з 1957
Брати / сестри	Олег Стриженов
IMDb	nm0834651
	Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стриженов.

Гліб Олекса́ндрович Стриже́нов (рос. Глеб Александрович Стриженов; 21 липня 1925(19250721) ^[2], Вороніж, РРФСР, СРСР — 4 жовтня 1985, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1974)^[2].

Біографія

Народився в родині комбрига Олександра Миколайовича Стриженова і Ксенії, до революції закінчила Смольний інститут шляхетних дівчат у Санкт-Петербурзі. Брат, Олег Стриженов — відомий радянський актор, народний артист СРСР. У 1935 році сім'я переїхала до Москви, де оселилася на вулиці Коров'ячий вал. У 1935-41 роках Стриженов навчався в московській середній школі.

У 1941-му Гліб Стриженов пішов на фронт, для чого виправив дату народження в паспорті на 21 липня 1923 року. У першому ж бою він отримав контузію та згодом був визнаний непридатним до військової служби.

У 1941-42 роках Стриженов працював актором Кіровського обласного драматичного театру. У 1943—44 роках навчався в Московській середній школі робітничої молоді № 40 Комінтернівського району. З 1945 до 1948 року працював в Ульяновському обласному драматичному театрі (1945-46), Володимирському обласному драматичному театрі (1946—48).

У 1948-50 роках Гліб Стриженов навчався в Московському міському театральному училищі, у 1950-53 — в Школі-студії імені В. І. Немировича-Данченко при МХАТі СРСР імені М. Горького (курс В. О. Топоркова)

У 1953-54 — актор Іркутського обласного драматичного театру; у 1954-56 — актор Центрального театру Транспорту; у 1956-62 — актор кіностудії «Мосфільм», у 1962-85 — актор театру-студії Кіноактора.

Особисте життя

Був одружений з Лідією Сергіївною Стриженовою (до шлюбу Антоновою), також професійною акторкою, з якою прожив понад 30 років. Їхня донька Олена — кінознавиця.

Помер від раку легенів. Останнім фільмом в кар'єрі став «Канкан в Англійському парку», що вийшов за рік до його смерті.

Похований на Кунцевському кладовищі Москви.

Фільмографія

1957 : Незвичайне літо — Іпат Іпатьєв
1957 : Поєдинок — Міхін, підпоручик
1958 : Життя пройшло повз — Петька-актор
1958 : Людина з ножами — Пауль (к/м)
1961 : Жертви — Петцольд (к/м)
1961 : На початку століття — Максимов
1962 : Третій тайм — Євген Вікторович Рязанцев
1962 : Монета — Джессі Фултон (т/ф)
1963 : Сорок хвилин до світанку — Костянтин Метелєв
1963 : Коротке літо в горах
1963 : Оптимістична трагедія — офіцер
1964 : До завтра — Паркер
1965 : Ракети не повинні злетіти — Генрік Дулькевич, поляк
1965 : Крізь крижану імлу — товариш Костянтин
1966 : Невловимі месники — священик
1966 : Я бачу сонце — Анатолій
1966 : По тонкому льоду — Карл Франкенберг, доктор
1966 : Поганий анекдот — романтик
1967 : Арена — служитель стайні
1967 : Зірки і солдати — офіцер
1967 : Продавець повітря — Вільямс (т/ф)
1968 : Перша дівчина — гармоніст
1969 : Головний свідок — голова суду
1969 : На шляху до Леніна — комісар
1970 : Місія в Кабулі — Гедеонов
1970 : Моя нульова година (НДР) — Нетрибін, старший лейтенант
1971 : Великі перегони — Іван, залізничник (т/ф)
1972 : Зимородок — Сивий
1973 : Попутний вітер — Туманов
1974 : Єдина дорога — Іван Юхимович
1974 : Земні і небесні пригоди — батько
1974 : Злива — Борис, залізничник
1975 : На все життя, що залишилося… — Кравцов (т/ф)
1976 : Скажене золото — Джо Парсонс
1976 : Червоне і чорне — маркіз де ля Міль (озвучує Зиновій Гердт) (т/ф)
1976 : Дні Турбіних — фон Шратт, генерал (т/ф)
1977 : Трактир на П'ятницькій — Володя Гремін
1978 : Замуровані у склі
1978 : А до нас цирк приїхав — Александров-старший (к/м)
1978 : Планктон (НДР) — академік Алексєєв
1979 : Гараж — Олександр Григорович Якубов, ветеран війни (озвучує Володимир Прокоф'єв)
1979 : Кілька днів із життя І. І. Обломова — барон фон Лангваген
1980 : Тегеран-43 — Симон
1980 : Крізь терни до зірок — Глан
1982 : Нехай він виступить… — Ентоні Старкуетер, «король біржі»
1983 : Комета — чужопланетянин
1984 : Блискучий світ — Арсі
1984 : Канкан в Англійському парку — Едуард Сопеляк

Примітки

↑ ^а ^б ^в Deutsche Nationalbibliothek Record #1162523883 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ ^а ^б Кино: Энциклопедический словарь, 1987, с. 410.

Джерела

Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)