PROFILPELAJAR.COM

Страйк маріупольських залізничників — страйк працівників депо та станції Маріуполь 23-25 липня 1918 року, який закінчився сутичками з військами та загибеллю кількох десятків людей.

Передумови страйку

Напередодні повстання у Маріуполі склалась складна економічна ситуація. Великі підприємства зупинили виробництво, робітники були звільнені. Відчувалась нестача продовольства. Після того, як 12 липня з Маріуполя було вивезено 41 вагон хліба (згідно договору між УНР та Австро-Угорщиною), у місті стала відчутною хлібна криза. В пекарнях не вистачало борошна, відтак хліб зріс у ціні у 2-4 рази.

Хід страйку

14 липня розпочався Всеукраїнський страйк залізничників, до якого приєдналися і працівники депо та станції Маріуполь.

У ніч з 23 на 24 липня страйкарі (понад 600 осіб) атакували німецьких військових — батарею на Успенській площі та захопили кулемет. На підтримку страйкарів у центр міста стали сходитись люди, зокрема працівники порту. Мітинг оточив штаб австро-угорських військ, що був розташований у Пушкінській школі на Слобідці. Через якийсь час мітингувальники увірвались в будівлю та захопили зброю. їм вдалося захопити польовий шпиталь, заволодіти продуктами харчування та грішми. Була обеззброєна і розігнана кінна сотня Державної варти. Підрозділи Державної варти виставили кордон між містом та заводами. Австрійський військовий комендант ввів у місті стан облоги.

Вранці 24 липня у Маріуполь прибули кавалерійські частини Баварської дивізії. Під час вуличних боїв з обох сторін були вбиті й поранені. Серед загиблих Бурлаков, Дегтяров, Семченко, Пирогів. Більшість повстанців відступила в порт, де вони захопили у полон австро-угорську охорону порту. Після артилерійського обстрілу страйкарі розсіялись по місту, частина була заарештована.

Усього було заарештовано 150 людей. Їх віддано до військово-польового суду, кожний десятий був розстріляний. Вирок приведено до виконання у присутності решти заарештованих за містом поблизу кладовища. Точна кількість загиблих у ході сутичок не встановлена.

Наслідки

На місто була накладена контрибуція у сумі 270 тисяч рублів. Міська дума ухвалила рішення про стягнення з кожного дорослого мешканця по 10 крб. Гроші надходили повільно і управа змушена була взяти кредит у банку, щоб заплатити контрибуцію. Австро-угорські війська вже залишили Маріуполь, а міська управа не погасила кредит. Певною компенсацією стали залишені австрійцями при від'їзді понад тисячу пудів пшеничного борошна, 317 пудів житнього, 400 пудів висівок та інші харчові продукти.

Трактування

У радянський час цей страйк трактувався як «збройне повстання робітників Маріупольського порту проти австро-німецьких окупантів».

Пам'ять

Меморіальна дошка на будинку школи № 31 - Маріуполь, вул.Інтернаціональна, 19

Пам'ятник з написом «Здесь лежат расстрелянные интервентами работники порта – активные участники вооруженного восстания против немецко-австрийских оккупантов 23-24 июля 1918 года», відкритий 5 листопада 1960 р.

Джерела

• Пиріг Р. Я. Донбас у складі Української гетьманської держави (травень-листопад 1918 року) / Р. Я. Пиріг; Національна академія наук України, Інститут історії України. — Київ: [б. в.], 2014. — 41 с. — (Студії з регіональної історії: степова Україна)
• http://old-mariupol.com.ua/1918-god-mariupol-v-revolyucionnom-vixre-10/
• http://old-mariupol.com.ua/iyulskoe-vosstanie-v-mariupole/
• Гражданская война на Украине. 1918—1920 : сб. док. и материалов: в 3 т., 4 кн. / редкол.: С. М. Короливский (отв. ред.) [и др.] ; Арх. упр. при Совете министров УССР, Центр. гос. арх. Окт. революции и социалист. стр-ва УССР, Ин-т истории АН УССР. — Киев: Наук. думка, 1967. Т. 1, кн. 1 : Освободительная война украинского народа против немецко-австрийских оккупантов. Разгром буржуазно-националистической Директории / под ред. И. К. Рыбалки; видавництво Наукова думка (Київ). — 1967. С. 243—245.