PROFILPELAJAR.COM

Станіслав-Леопольд Дачинський
Станіслав-Леопольд Дачинський
пол. Stanisław Leopold Maksymilian Daczyński
При народженні	пол. Stanisław Leopold Maksymilian Daczyński
Народження	3 лютого 1856; Новий Вісьнич, Бохенський повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Смерть	11 серпня 1941 (85 років)
	Краків, Третій Райх
Поховання	Раковицький цвинтар
Національність	поляки
Країна	Республіка Польща
Жанр	історичний живопис, портрет і пейзаж
Навчання	Краківська академія мистецтв
Діяльність	художник, кераміст, мистецтвознавець, громадський діяч, педагог, art educator, рисувальник
Роки творчості	1873 — 1941
Вчитель	Владислав Лущкевичd, Ян Матейко і Feliks Szynalewskid
Роботи в колекції	Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького і Q16580255?
	Станіслав-Леопольд Дачинський у Вікісховищі

Не плутати з Станіслав Дачинський.

Станіслав-Леопольд Дачи́нський (пол. Stanisław Leopold Daczyński; 4 лютого 1856, Вісьнич — пом. після 1928, Коломия) — польський живописець, кераміст, мистецтвознавець і громадський діяч.

Біографія

Народився 4 лютого 1856 року в селі Вісьничах поблизу Бохні (нині Бохенський повіт Малопольського воєводства, Польща). Упродовж 1873—1878 років навчався у Краківській школі образотворчих мистецтв у Владислава Луцкевича та у 1881—1884 роках — у класі Яна Матейка.

З 1885 року — у Коломиї. З 1888 року викладав рисунок у Коломийській школі керамічного промислу, де за його ескізами виготовляли кахлі, вази, предмети домашнього вжитку. Помер у Коломиї не раніше 1928 року.

Творчість

Малював картини на історичну, релігійну, побутутову тематику, пейзажі, портрети, займався монументальними розписами, ужитковим мистецтвом. Значну частину творів присвячено українській, особливо гуцульській тематиці, природі Покуття. Серед робіт:

живопис

«Повернення козаків із походу» (1883);
«Українські пісні» (1884);
«Татарський полон» (1884);
«Станіслав Дембіцький» (1886);
«Ярмарок у Коломиї» (1894);
«Богоматір» (1896);
«Біля переправи» (1896);
«Гуцул із Пістиня» (1908, картон, олія);
«Полювання на Покутті» (1902);
«Гірський краєвид» (1905);
«Гуцул і гуцулки» (1911);
«Гуцульщина» (1922);
«Обличчя Христа» (1928);

монументальний живопис у Коломиї

розписи у церкві святого Михаїла (1888; у співавтовтві з Валеріаном Крицінським);
стінопис в ощадкасі (1896; ; у співавтовтві з Валеріаном Крицінським);
стінопис в інтер'єрі Народного дому (1901);
театральна завіса у залі товариствава «Сокіл» (1901, у співавтовтві з Ю. Гавелем).

Для Крайової виставки у Львові у 1894 році реставрував кращі вироби керамічної школи, розробив ескізи декоративних ваз, орнаментів та фігур для оздоблення фасадів будинків, зокрема Народного дому у Коломиї. 1900 року подав на Всесвітню виставку у Парижі дві золочені вази та інші керамічні вироби, за що гончарна школа отримала срібну медаль.

Автор проєкту пам'ятника Жертвам Косачева на військовому цвинтарі у Коломиї (1922, залізобетон).

Брав участь у художніх виставках у Львові у 1883–1921 роках, Коломиї у 1896–1904 роках.

Окремі роботи художника зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Музеї етнографії та художнього промислу, Національному музеї у Львові та Національному музеї у Кракові.