PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні зображення
	Він є провідним актором театру
	У ролі Адольфа Гітлера в кіноепопеї «Блокада»
	Роль у кінофільмі «Розпад»
	Роль у кінофільмі «Мой генерал»
	В ролі "Діда Стаса" на українському радіо

Станкевич Станіслав Іванович
Станкевич Станіслав Іванович
Народився	2 серпня 1928 (96 років); Дніпропетровськ, СРСР
Громадянство	СРСР → Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1948)
Заклад	Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Роки діяльності	з 1948 — донині
Провідні ролі	«Дідусь Стас» на українському радіо
IMDb	nm0822359
	Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Станкевич.

Станке́вич Станісла́в Іва́нович (2 серпня 1928, м. Дніпропетровськ, УРСР, СРСР) — радянський і український актор театру і кіно. Народний артист Української РСР (1970). Лауреат Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми (в галузі театрального мистецтва). Постійний радіоведучий передачі «Вечірня колисанка» на Українському радіо в ролі казкаря Дідуся Стаса.

Життєпис

Народився 2 серпня 1928 року у місті Дніпропетровську.

У 1948 році закінчив Дніпропетровське театральне училище.

Працював у Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.

З 1964 р. до 2022 р. — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.

З цього ж часу — незмінно працював радіоведучим Українського радіо. Відомий мільйонам дітей України, як казкар дідусь Стас.

Робота в театрі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

1989 — «Візит старої дами» за п'єсою Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко — Бургомістр
1996 — «Приборкання норовливої» за однойменною комедією Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Вінченцо
2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — дідусь
2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Тихон

Фільмографія

1958 — Кочубей — головком Іван Сорокін
1970 — Родина Коцюбинських — полковник Муравйов
1971 — Відвага — Гітлер
1972 — Нічний мотоцикліст — Помилуйко, майор міліції
1974 — У Баку дмуть вітри
1976 — Місце спринтера вакантне
1977 — Блокада — Гітлер
1979 — Забудьте слово «смерть» — Захар Поліщук
1981 — Корпус генерала Шубникова — Гітлер
1982 — Якщо ворог не здається... — епізод
1983 — Климко — епізод
1986 — Мама, рідна, любима...
1986 — Все перемагає любов — полковник Сєров
1988 — Помилуй та вибач
1990 — Розпад — батько Журавльова
1992 — Для домашнього огнища

Нагороди та визнання

1970 — Народний артист УРСР^[1]
1982 — Орден «Знак Пошани»^[1]
2005, 25 березня — Орден «За заслуги» III ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну сумлінну працю^[2]
2010, 27 січня — Орден «За заслуги» II ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високий професіоналізм та з нагоди 90-ї річниці заснування Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка^[3]
2013, 30 листопада — Орден «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[4]
2013 Почесна відзнака Міністерства культури України^[1]
2020 Годинник Голови Верховної Ради України^[1]
Лауреат Мистецької премії «Київ» ім. Амвросія Бучми^[1]