Справа УФТІ

Справа УФТІ
Країна  СРСР,  Українська СРР і  Харків Редагувати інформацію у Вікіданих
Момент часу 1935 і 1938 Редагувати інформацію у Вікіданих
Провідні науковці і фігуранти «справи УФТІ» під час візиту Петра Капиці (у нижньому ряду перший праворуч) 1934 року. Нижній ряд — Лев Шубников (розстріляний), Олександр Лейпунський (2 місяці ув'язнення), Лев Ландау (1 рік ув'язнення). Верхній ряд — Борис Миколайович Фінкельштейн, Ольга Миколаївна Трапезникова (дружина Шубникова, фізик), Кирило Синельников, Ю. Н. Рябінін

«Справа УФТІ» — серія репресій проти науковців Українського фізико-технічного інституту 1935—1938 років, яка призвела до розгрому цього наукового центру та загибелі чи від'їзду багатьох провідних його науковців. Основні події розгорталися в період сталінського «великого терору».

Передумови

Докладніше: Харківський фізико-технічний інститут

Український фізико-технічний інститут було створено 1929 року за ініціативи російського фізика Абрама Йоффе. За його дорученням і на прохання уряду УРСР група молодих фізиків з Ленінграда на чолі з Іваном Обреїмовим і Олександром Лейпунським переїхала до Харкова.

У березні 1931 року до інституту прибув австрійський фізик та інженер Олександр Вайсберг.

В інституті було побудовано генератор високих напруг для розщеплення атомних ядер. Лабораторія низьких температур мала установку для зрідження гелію.

Відділ теоретичної фізики очолював Лев Ландау. Він у 1934 організував у Харкові міжнародну конференцію за участі Нільса Бора.

Справа Корця 1935—1936

Інститут розвивався як міжнародний центр світового рівня з фундаментальних проблем фізики. Проте радянське керівництво намагалося спрямувати роботу науковців на прикладні та військові теми. Інститут мав стати режимним об'єктом з обмеженою взаємодією із зовнішнім світом. Волелюбність багатьох учених УФТІ заважала владі.

1 грудня 1934 року новим директором УФТІ було призначено Семена Абрамовича Давидовича. У нього негайно виник конфлікт з більшістю керівників наукових груп. Вже за кілька місяців вони написали прохання до ЦК ВКП(б) з проханням звільнити Давидовича, а замість нього призначити Лейпунського, який у той час працював у Кембриджі в лабораторії Е. Резерфорда. Рішення у Москві було прийняте досить швидко, але у Харків його не повідомили. Тому Давидович як контрзахід звернувся до Харківського управління НКВС із заявою про змову Ландау і Вайсберга з метою саботажу військової тематики наукових досліджень.[1]

Арештувати Ландау і Вайсберга тоді не вдавалося, тому мішенню було обрано студента Мойсея Корця[ru]. Спочатку його виключили з комсомолу, а за декілька тижнів заарештували. В інституті провели збори, на яких усі одноголосно затаврували Корця як ворога і шпигуна.[1]

З усім тим, восени 1935 року за вказівкою з Москви Корця звільнили з-під арешту, а Давидовича — з посади директора інституту.

Справи 1937—1938

Основні репресії проти співробітників УФТІ розгорнулися у 1937 році. Необхідність придушення виступів науковців УФТІ та позбавлення його іноземців збіглася з потребою обласного управління НКВС у розкритті політичних змов. За задумом слідчих, в УФТІ існувало дві контрреволюційних організації: троцькистсько-бухарінська, на чолі з Шубниковим і Ландау, і закордонна шпигунська фашистська, очолювана Вайсбергом. Співробітникам НКВС вдалося витягнути зізнання з Шубникова, Розенкевича, Горського, Фоміна. Проте справа проти Вайсберга розвалювалася, оскільки ані Вайсберг, ані Вайсельберг, ані Гоутерманс не давали покази проти колег.

1 березня було заарештовано Олександра Вайсберга. 4 березня — австрійського хіміка Конрада Вайсельберга. Вайсбергу вдалося врятуватися: його видали гестапо у 1940 році. Вайсельберга засудили до смертної кари 28 жовтня, а розстріляли 16 грудня 1937 року.[2]

У квітні 1938 року в Москві було заарештовано Льва Ландау, Моїсея Кореця і Юрія Румера[ru] за справою про антиурядову листівку. Проте невдовзі Ландау і Корецю пригадали й роботу в УФТІ.

Наслідки «Справи УФТІ»

Загалом було заарештовано 16 осіб, 8 з них розстріляно.[3] Також усі іноземці, які не були заарештовані, назавжди залишили Радянський Союз.

Загиблі науковці

Доля невідома

  • Комаров Петро Фролович. Парторг, керівник будівництва станції глибокого охолодження. Ймовірно, розстріляний 1937 року.
  • Абрам Давидович. Ймовірно арештований і розстріляний 1937 року.

Іноземні науковці УФТІ, які залишили СРСР через репресії

  • Олександр Вайсберг. Заарештований 1 березня 1937 року. Виданий гестапо 1940 року
  • Фрідріх Гоутерманс. Заарештований 1 грудня 1937 року. Виданий німцям у травні 1940 року.
  • Мартін і Барбара Руеманни. Виїхали до США у 1937 на знак протесту проти арешту Вайсберга.
  • Ласло Тісса. Виїхав з СРСР 1937 року.
  • Георг Плачек[ru]. Остаточно виїхав до США 1938 року.

Тимчасово вимушені відмовитися від наукової діяльності через «справу УФТІ»

  • Олександр Лейпунський. Заарештований 14 червня 1937 року. Звільнений 9 серпня 1937 року.
  • Іван Обреїмов. Заарештовано 22 липня 1938 року. Звільнено 21 травня 1941
  • Лев Ландау. Заарештовано 27 квітня 1938 року. Звільнено 28 квітня 1939 року.
  • Мойсей Корець. Заарештований у 1935 році, пізніше повторно заарештований 27 квітня 1938 року. Звільнено 1952 року.

Примітки

  1. ↑ а б Холодна гора, с. 201—204
  2. ↑ Дело УФТИ, с. 224
  3. ↑ Валентина Гаташ. Фізика з грифом «Цілком секретно» Дзеркало тижня, 7 лютого 2003. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 19 травня 2015.
  4. ↑ Френкель В. Я. Лев Викторович Розенкевич // Чтения памяти А. Ф. Иоффе. 1990. С.89-99 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2015. Процитовано 24 травня 2015. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 12 (довідка)
  5. ↑ Владислав Кислов. Вадим Сергеевич Горский (1905—1937) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2015. Процитовано 24 травня 2015.
  6. ↑ Фомин Валентин Петрович. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 24 травня 2015.

Джерела