Зупинка приміських потягів Солоний була відкрита як залізничний роз'їзд разом із будівництвом дільниці Гришине — Селидівка, — у грудні 1915 року. У 1917 році по роз'їзді зупинявся пасажирський потяг № 22/21 у сполученні Гришине — Рутченкове із вагонами II—IV класу. Колійний розвиток роз'їзду у 1917 році складався із 6 станційних колій (з них — 2 тупики). Серед споруджень: пасажирська будівля, 2 пасажирські платформи, пакгауз, орендні ділянки під склади вантажів. У найближчому майбутньому передбачалося укладання ще 5 станційних колій (з них 1 тупик) і спорудження відкритої товарної платформи[1][2][3].
Даних про будь-яку вантажну роботу роз'їзду (в 40-х роках ХХ століття — станції) Солоний не знайдено. Долина річки Солона, де було відкрито однойменний роз'їзд, вважалася вугленосною з 80-х років XIX століття, але станом на 1915 рік ані діючих шахт в даному районі, ані прямої необхідності в додатковому роз'їзді на перегоні Гришине — Селидівка, не було. Серед причин, які призвели до відкриття роз'їзду, краєзнавці села Жовте вказують на примху місцевого поміщика — С. В. Бахірева, який безплатно поступився землею на залізницю взамін на гарантії відкриття поблизу його маєтку роздільного пункту. І вже після відкриття роз'їзду, в тупику останнього знаходився власний вагон С. В. Бахірева для поїздок в Гришине і Юзівку, а по Гришиному розміщувався ще один поміщицький вагон — для більш далеких мандрівок.
Перекази, які дійшли до нас через декілька поколінь, непрямим чином відображаються в документах дореволюційної епохи. В роки будівництва лінії Рутченкове — Гришине — Добропілля і відповідних «живильних» колій, в управлінні Катерининської залізниці існував окремий підрозділ, який поділяв трасу новобудови на 4 дистанції. Посаду начальника 3-ї дистанції, тобто будівництва ділянки Гришине — Селидівка, до 1917 року був інженер М. С. Новіков, який під час будівництва проживав у маєтку С. В. Бахірева[4][5].
Щодо питання відсутності необхідності роз'їзду Солоний як вугленавантажувальної станції — воно є дискусійним, оскільки станом на 1923-24 рік в Гришинському вугленосному районі вказано діючу шахту Бахірева. Втім, чи з ініціативи С. В. Бахірева було відкрито роз'їзд Солоний, чи в цьому існувала реальна необхідність, — мешканці села Жовте після революції 1917—1921 років продовжували користуватися цією зупинкою пасажирських потягів щонайменше з 1930 року до літа 2014 року[6][7].
