Соловйов Сергій Олександрович
Дата народження	25 серпня 1944(1944-08-25)[1]
Місце народження	Кем, Карело-Фінська РСР, СРСР
Дата смерті	13 грудня 2021(2021-12-13)[2] (77 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог
Кар'єра	з 1969
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Нагороди	Срібний ведмідь (1975) Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (1986)
IMDb	ID 0813534
Соловйов Сергій Олександрович у Вікісховищі

Сергій Олександрович Соловйов (25 серпня 1944, Кем, Карело-Фінська РСР, СРСР — 13 грудня 2021) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, педагог; лауреат премії Ленінського комсомолу (1975) і Державної премії СРСР (1977), народний артист РФ (1993)^[3].

Сергій Соловйов народився 1944 року в місті Кем Карело-Фінської РСР у сім'ї військового. Його батько — Соловйов Олександр Дмитрович (1905—1956) був начальником особливого відділу НКВС однієї з частин Карельського фронту^[4]. Мати — Ніфонтова Калерія Сергіївна (1922—2001), ветеран німецько-радянської війни^[5].

До шести років жив в Північній Кореї, куди після Другої світової війни направили його батька^[6].

У 14-річному віці грав у виставі «Далечінь безмежна» за п'єсою Миколи Вірта у Великому драматичному театрі. На роль хлопчика юного Сергійка запросив Ігор Владимиров (працював на той час режисером-стажистом у ВДТ і поставив спектакль спільно з режисером Розою Сиротою), зустрівши його випадково на Невському проспекті. Прем'єра відбулася 15 листопада 1958 року.

Разом з однокласником Левом Додіним займався в Театрі Юнацької Творчості (ТЮТ) при Ленінградському палаці піонерів під керівництвом Матвія Дубровіна.

У 1960—1962 роках Сергій Соловйов працював на Ленінградському телебаченні робітником.

Закінчив режисерський факультет ВДІКу (майстерня Михайла Ромма і Олександра Столпера).

У 1969 році почав працювати на «Мосфільмі», дебютувавши як режисер в тому ж році двома новелами з оповідань Антона Чехова в кіноальманаху «Сімейне щастя».

На Вищих курсах сценаристів і режисерів з початку 1980-х рр. читає лекції з кінорежисури, у 1982—1984 роках керував майстернею дитячого фільму^[7].

Член журі Венеціанського кінофестивалю в 1981 і 1987 роках.

У 1996 році був режисером туру передвиборної кампанії Бориса Єльцина під назвою «Голосуй, або програєш».

Сергій Соловйов викладає у ВДІКу на режисерському факультеті, керує режисерською та акторською майстернями, професор.

У 2002 році виступив ініціатором створення міжнародного фестивалю кінематографічних дебютів «Дух вогню» в Ханти-Мансійську і є його незмінним президентом^[8].

У січні 2019 року в Москві почав роботу Театр-студія САС під керівництвом народного артиста Росії Сергія Соловйова.

• Перша дружина — Катерина Васильєва
• Друга дружина — Маріанна Кушнєрова
  • син Дмитро (6 жовтня 1974 — 12 лютий 2018)^[9], актор, продюсер. Знявся в головній ролі у фільмі батька «Ніжний вік»^[10]
• Третя дружина — Тетяна Друбич, зареєстрували шлюб у 1983 році, в 1989 році розлучилися
  • донька Анна Друбич (нар. 27 червня 1984^[11]), композитор, піаністка. Проживає в Лос-Анджелесі (США)

На початку своєї кар'єри Сергій Соловйов зняв трилогію «Сто днів після дитинства» (1975) / «Рятівник» (1980) / «Спадкоємиця по прямій» (1982). Ці ліричні фільми розповідають про перше підліткового кохання, а також у них звучить музика Ісаака Шварца.

Сергій Соловйов — творець відомої трилогії «Асса» (1987) / «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989) / «Будинок під зоряним небом» (1991) . У цих фільмах відображена атмосфера останніх років існування СРСР. Фільм «Асса» став одним з яскравих подій в культурному житті СРСР часів перебудови і «культовим» для радянського рок-руху, завдяки використанню в звуковій доріжці композицій груп « Аквариум», «Кино», «Браво» та участі у фільмі Віктора Цоя.

Пізніше Сергій Соловйов також об'єднав свої фільми «Асса», «2-Асса-2» (2008) і «Анна Кареніна» (2009) в трилогію^[12]. Фільм «2-Асса-2» став продовженням стрічки «Асса» і своєрідним повнометражним «трейлером» до «Анни Кареніної», з якою пов'язаний за змістом. «Анна Кареніна», що знімалася досить тривалий час, існує в двох варіантах — як повнометражний кінофільм і п'ятисерійний телевізійний серіал. Сам режисер каже, що два варіанти «Анни Кареніної» — це два різних фільми^[13].

Сергій Соловйов відомий як режисер, у якого є своя акторська «обойма». Цілий ряд акторів знімався у нього неодноразово. Музою режисера в багатьох фільмах, починаючи з картини «Сто днів після дитинства», була Тетяна Друбич. Можна також відзначити творчі відносини з Людмилою Савельєвою, Світланою Тормаховою, Олександром Башировим, Олександром Абдуловим, Іллею Івановим, Олександром Збруєвим.

Рік	Фільм
		Режисер	Сценарист	Продюсер	Актор	Роль
1966	Погляньте на обличчя (документальний)		Так
1967	Повернення (короткометражний)		Так
1969	Сімейне щастя (новели «Знічев'я» і «Пропозиція»)	Так	Так
1971	Єгор Буличов та інші	Так	Так
1972	Станційний доглядач	Так	Так
1975	Сто днів після дитинства	Так	Так
1976	Мелодії білої ночі	Так	Так
1980	Рятівник	Так	Так
1982	Спадкоємиця по прямій	Так	Так
	Обрані	Так	Так
1983	Когда играли Баха (короткометражний)		Так
1986	Чужа біла і рябий	Так	Так
1987	Асса	Так	Так		Так	один з глядачів в натовпі на концерті Цоя
1988	Чорний чернець		Так
1989	Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання	Так	Так		Так	камео
	Дні людини		Так
	Смиренний цвинтар				Так	епізод
1991	Будинок під зоряним небом	Так	Так
	Геній				Так	камео
1993	Тюремний романс		Так
1994	Три сестри	Так	Так
	Іван Тургенєв. Метафізика любові (не був завершений)	Так	Так
2000	Ніжний вік	Так	Так		Так	камео
	Бременські музики&Co		Так
2002	Тяжіння				Так	епізод
2003	Про кохання	Так	Так	Так
2007	2-Асса-2	Так	Так	Так
2009	Анна Кареніна	Так	Так	Так
2010	Однокласники	Так	Так	Так
2016	Ке-ди[14]	Так	Так	Так
2019	Уті-уті-уті (короткометражний)[15]	Так			Так	старий рибалка
	А хто не любить Генделя, той отримає пенделя (короткометражний)[16]	Так

• 1993 — Дядя Ваня (Малий театр)
• 1994 — Чайка (Театр «Співдружність акторів Таганки»)

Випустив три томи своїх спогадів:

• • Том 1 «Початок. Те та се…»
  • Том 2 «Нічого, що я палю?»
  • Том 3 «Слово за слово».
• Збірник власних сценаріїв «2-INFERNO-2».
• Життя зі швидкістю 1/100 секунди

• «SAS» (1990-ті роки)
• «САС. Ті, з якими я…» (з 2010 року)

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (21 грудня 2005 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну творчу діяльність^[17]
• Орден Дружби (6 грудня 2019 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність^[18]
• Народний артист Російської Федерації (16 грудня 1993 року) — за великі заслуги в галузі кіномистецтва^[19]
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (31 грудня 1976 року) — за заслуги в галузі радянського кіномистецтва^[20]
• Подяка Президента Російської Федерації (6 серпня 2009 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняного кінематографічного мистецтва і багаторічну творчу діяльність^[21]
• Подяка Президента Російської Федерації (11 липня 1996 року) — за активну участь в організації та проведенні виборчої кампанії Президента Російської Федерації в 1996 році^[22]
• 1972 — Станційний доглядач — Гран-прі Венеціанського фестивалю телевізійних фільмів
• 1975 — Сто днів після дитинства — «Срібний ведмідь» за найкращу режисуру, Берлінський кінофестиваль^[23]; Державна премія СРСР, Премія Ленінського комсомолу^[24]
• 1980 — Рятівник — Special Jury Citation, Венеціанський кінофестиваль
• 1986 — Чужа біла і рябий — Спеціальний приз журі, Венеціанський кінофестиваль
• 1983 — Спадкоємиця по прямій — Золота медаль, кінофестиваль дитячих фільмів в Салерно, Італія
• 1987 — Асса — Спеціальний приз журі на МКФ в Сан-Себастьяні
• 2009 — На Єреванському міжнародному кінофестивалі «Золотий абрикос» був удостоєний спеціальної премії «майстер своєї справи»
• 2016 — Приз за внесок до світового кінематографу на Московському міжнародному кінофестивалі

• Помер знаменитий радянський режисер Сергій Соловйов: зняв «Ассу» та «Анну Кареніну»// РБК-Україна, 13.12.2021

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Соловйов Сергій Олександрович (кінорежисер)

• Режисер Сергій Соловйов: «Я бився з Кім Чен Іром» «Новые известия» 2007-02-21
• Сергій Соловйов на сайті журналу «Сеанс»
• «Хмара Таня» — Сергій Соловйов про Тетяну Друбич . З книги «Асса» та інші твори цього автора.
• «Рятувальник» — кіносценарій Сергія Соловйова .
• Сергій Соловйов «Дивний Тургенєв». Метафізика любові. Роздуми на полях. Мистецтво кіно, № 10, 1998.
• Авторська програма Сергія Соловйова «САС. Ті, з якими я…» .
• Мій головний спонсор — це держава, воно закохано в мене — кінорежисер Сергій Соловйов на сайті ІТАР-ТАРС