PROFILPELAJAR.COM

Зовнішні відеофайли
	Сергій Собко, інтерв'ю (фільм "Рейд") на YouTube

Зовнішні зображення
	Президент України П.Порошенко вручає С.Собку нагородні атрибути звання Герой України, 23.03.2015

Сергій Станіславович Собко
Сергій Станіславович Собко;
Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження	11 липня 1984 (40 років); Літин, УРСР
Громадянство	Україна
Alma Mater	ОІСВ
Військова служба
Роки служби	2005—т.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Війни / битви	Міжнародні сили з підтримки миру в Косові; Війна на сході України Бої за Савур-Могилу; Рейд 95-ї бригади; Бої за Дебальцеве;
Командування
2021—досі	Шаблон:КТрО, Начальник управління підготовки штабу ТрО
2017—2019	128 ОГШБр, командир
??—2017	30 ОМБр, заступник командира
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
	Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець» (Міністерство оборони України)
	Собко Сергій Станіславович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Собко.

Сергі́й Станісла́вович Собко́ (нар. 11 липня 1984, Літин, Вінницька область) — бригадний генерал Збройних сил України. До січня 2024 ^[1]начальник штабу — заступник командувача Сил територіальної оборони ЗСУ (2022)^[2]. Герой України (2015)^[3]. У 2017—2019 — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Біографія

Народився 11 липня 1984 року в селищі міського типу Літин, Вінницької області.

2001 року закінчив із золотою медаллю Літинську середню загальноосвітню школу № 2^[4].

2005 року — Одеський військовий інститут Сухопутних військ (дипломом з відзнакою).

Після закінчення інституту був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський (з 2022 — Звягель) Житомирської області, де пройшов шлях від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади.

У 2007—2008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косові.

Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія, 2009), курси офіцерів-спостерігачів (військова база Гоенфельс, Німеччина, 2009), підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою (Форт Беннінг, штат Джорджія, США)^[5].

Отримав від громади Новограда-Волинського диплом «Гордість міста — 2013» у номінації «Військова доблесть»^[6].

У 2014-му офіцер успішно склав тести і його зарахували на навчання в один з найстаріших вищих навчальних закладів армії США — Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас. Вже мав їхати на навчання, але почалися бойові дії на Донбасі. Пройшов навчання пізніше (Командно-штабний коледж Збройних Сил США, (Форт Левенворс, США, ступінь Master of Military Art andScience, 2016-2017^[7]).

Мешкав у Новоград-Волинському разом із дружиною Вірою та сином Іваном. Батьки Сергія проживають у Літині. Батько, Станіслав Антонович, викладає інформатику у Літинській школі № 2. Мати, Ольга Дорофіївна, — медсестра районної лікарні.

Російсько-українська війна

Докладніше: Війна на сході України

З початком російської збройної агресії — командир механізованого батальйону 30-ї ОМБр майор Сергій Собко виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції.

27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Комбат Сергій Собко став одним з героїв фільму «Рейд. Сила нескорених»^[8].

Протягом липня—вересня 2014 року підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області.

На початку 2015 року брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення.

Отримав звання підполковника^[коли?], призначений на посаду заступника командира бригади.

З 2016 року проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, добір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ^[9]^[10]^{[джерело?]}.

З серпня 2017 року — командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (нині — окрема гірсько-штурмова бригада).

Станом на червень 2018 — полковник^[11]^[12].

У 2020—2021 рр. критикував «радянщину» сучасних Збройних сил України^[13].

Після створення у січні 2022 року Сил територіальної оборони ЗСУ призначений начальником штабу — заступником командувача Сил ТрО^[14]. На початку повномасштабного вторгнення Росії — один із керівників оборони Києва^{[джерело?]}, військовий комендант міста^[15]. У березні 2022 року присвоєне звання бригадного генерала^[16].

Автор статей про роль піхоти, військове лідерство та професійну військову освіту.

10 січня 2024 стало відомо, що бригадний генерал Сергій Собко залишає Сили ТрО і йде з посади заступника командувача Сил територіальної оборони ^[17].

Нагороди

Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України^[18]
Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»
Медаль НАТО «Non Article V»

Примітки

↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 17 січня 2024.
↑ У Збройних силах – три нові бригадні генерали. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
↑ Указ Президента України №164/2015 Про присвоєння С.Собку звання Герой України.
↑ Наші випускники, Літинська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 11 червня 2015.
↑ Собко Сергій Станіславович — Герої України. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 11 червня 2015. [Архівовано 2018-01-11 у Wayback Machine.]
↑ «Гордість міста-2013»: акценти на робітничі професії | ЗВЯГЕЛЬ (укр.). 14 лютого 2014. Процитовано 17 травня 2022.
↑ The U.S. Armored Brigade Combat Team Versus Current Hybrid Threat: How Should the U.S. ABCT be Organized and Equipped to Address the Current Hybrid Threat (англ.). Процитовано 17 січня 2024.
↑ Країна має знати своїх справжніх героїв — Президент на показі стрічки «Рейд». Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 11 липня 2017.
↑ Герой України Сергій Собко: Якби усі виконували задачі, які їм ставили – можливо, хід подій був би інший. Українська правда (укр.). Процитовано 17 травня 2022.
↑ Як українських офіцерів навчають за програмою IMET у Сан-Антоніо. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
↑ Комбриг 128-ї бригади Сергій Собко: страх озвучити проблему – це відлуння «совка». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
↑ полковник Сергей Собко. Информационное сопротивление (рос.). Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. [Архівовано 2018-06-26 у Wayback Machine.]
↑ В українських військових навчальних закладах й досі панує «радянщина», – Герой України Сергій Собко. Процитовано 17 травня 2022.
↑ Бригадний генерал Сергій Собко: 100% військовослужбовців, які залучені до ведення бойових дій, мають засоби захисту. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 17 травня 2022.
↑ Комендантом оборони Києва є Герой України полковник Сергій Собко, – ГШ. novynarnia.com (укр.). 27 лютого 2022. Процитовано 17 травня 2022.
↑ Указ Президента України №159/2022 Про присвоєння військових звань.
↑ Бригадний генерал Собко покидає Сили тероборони.
↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 164/2015 «Про присвоєння С.Собку звання Герой України»

Джерела

Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23.03.2015 [Архівовано 14 січня 2016 у Archive.is]
Командир механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади майор Сергій Собко — номінант рейтингу популярності «Гордість міста — 2013» [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 11 лютого 2014
Герой України з Літина Сергій Собко добре знає, що таке НАТО [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «20 хвилин. Вінниця», 30 березня 2015
Герой України Сергій Собко: Якби усі виконували задачі, які їм ставили — можливо, хід подій був би інший [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 29 січня 2016
Герой України підполковник Сергій Собко: «Тактика — це теж зброя, що б'є „влучніше“ від гармат» [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Віктор Скрипник. «Голос України», 12 жовтня 2016
Бійці підполковника Сергія Собко вели бої за Савур-Могилу, Дебальцеве та його околиці [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.] // Сергій Жуковський. Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 24 лютого 2017

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 149 23 березня 2015	Наступник:
Зубанич Василь Іванович		Порхун Олександр Володимирович