Перший словацький правопис запропонував Антон Бернолак (1762—1813) у праці Dissertatio philologico-critica de litteris Slavorum. Цей правопис використали у шеститомному словацько-чесько-латинсько-німецько-угорському словнику (1825—1927), також його використовували словацькі католики.
В основі стандартизованого словацького правопису лежить варіант Людовита Штура 1844 року, реформований у 1851 році Мартіном Гатталою за згодою Штура. За основу було взято тогочасну (1840-ві) форму центрального словацького діалекта. Правопис використовує латинське письмо з деякими модифікаціями, серед яких діакритики (ˇ, ´, ¨, ˆ) над деякими літерами. Після реформи Гаттали стандартизований правопис майже не змінювався.
Сучасна абетка
Словацький алфавіт — це розширений варіант латинського алфавіту, що використовується для написання словацької мови.
Він має 46 літер (43 літери і 3 диграфи), що робить його найбільшим слов'янським та європейським алфавітом[1].