У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Славін .
|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=
Ла́зар Мойсе́йович Сла́він (*29 травня (11 червня ) 1906 (19060611 ) Вітебськ — †30 листопада 1971 , Київ ) — український радянський археолог , кандидат історичних наук (з 28 червня 1938 року), доцент (з 14 квітня 1956 року) член-кореспондент АН УРСР (з 22 лютого 1939 року)[ 1]
Народився у Вітебську . У 1928 році закінчив Ленінградський університет . Протягом 1929—1938 років працював в Інституті історії матеріальної культури (згодом Ленінградське відділення Інституту археології АН СРСР ). Член ВКП(б) з 1940 року.
З 1939 року працював в Інституті археології АН УРСР (у 1939—1941 і 1944—1945 роках — його директор; у 1946—1949 роках — заступник директора, з 1970 року — завідувач відділу античної археології). Очолював роботу над вивченням пам'яток античного періоду Північного Причорномор'я , одночасно у 1945—1970 роках завідував кафедрою археології та музеєзнавства Київського університету .
У 1938—1971 роках очолював Історико-археологічний заповідник «Ольвія» .
Серед учнів Лазаря Славіна — Ніна Лейпунська , Галина Мезенцева тощо.
Могила Лазаря Славіна Помер 30 листопада 1971 року в Києві . Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 21).
Праці вченого присвячені головним античним пам'яткам Північного Причорномор'я , зокрема, Ольвії :
«Ольвія» (1938);
(рос.) «Древний город Ольвия» (1951);(рос.) «Проблеми истории Северного Причерноморья в античную эпоху» (1959);
(рос.) «Здесь был город Ольвия» (1967)та інші.
