Скандинавські гори
Країна	Норвегія, Швеція, Фінляндія
Довжина	1700[1] км, у північно-східному керунку
Ширина	320[1] км
Найвища точка	Галгепігген[2][3]
- розташування	61°38′11″ пн. ш. 08°18′45″ сх. д. / 61.63639° пн. ш. 8.31250° сх. д. / 61.63639; 8.31250, поблизу містечка Лом, Оппланн, Норвегія
- висота	2469 м
Скандинавські гори
Скандинавські гори у Вікісховищі

Скандина́вські го́ри (норв. Den skandinaviske fjellkjede, швед. Skanderna, фін. Skandit) — гірський масив, що перетинає Скандинавський півострів, завдовжки близько 1700 км, завширшки — до 320 км. Західні схили гір круто уриваються в Північне і Норвезьке моря, формуючи норвезькі фіорди, які зникають в напрямку на північний схід до кордону з Фінляндією. На півночі гори є кордоном між Норвегією, Швецією і Фінляндією, але тут вони невисокі.

Висота гір порівняно невелика. Найвища точка — гора Ґалгепіґґен (норв. Galdhøpiggen) — має висоту 2469 м і розташована в південній частині Норвегії. Найвища точка на території Швеції — гора Кебнекайсе (швед. Kebnekaise), 2111 м. Рельєф згладжений діяльністю давніх льодовиків. Сучасні льодовики Скандинавських гір є найпотужнішими в материковій Європі.

Поєднання північного розташування й вологості від Північної Атлантики спричинило утворення крижаних полів і льодовиків, що разом з крутими схилами гір створюють захопливі й драматичні краєвиди.

Рельєф Скандинавських гір значною мірою згладжений діяльністю стародавніх льодовиків. У сучасному рельєфотворенні провідну роль відіграє водна ерозія, а у верхньому (нівальному) поясі гір — також діяльність снігу і льоду. Характерні найбільші у материковій Європі сучасні льодовики переважно скандинавського (щитоподібного) типу. Загалом у Скандинавських горах понад 2400 льодовиків загальною площею 3050 км².

Основні райони заледеніння: Юстедальсбре, Ютунгеймен, Свартісен (Норвегія), Сарек і Кебнекайсе (Швеція).

Скандинавська гірська система сполучена з горами Шотландії, Ірландії і горами східної частини Північної Америки. Геологи вважають, що всі вони сформували єдине пасмо до розриву давнього суперконтиненту Пангея. Ці гори — залишки каледонської складчастості. Багато геологів уважають, що це найбільший гірський масив у геологічній історії.

У Скандинавських горах розташовано безліч озер, більшість із яких має льодовикове походження. Річок також дуже багато. Річки, що беруть початок на західних схилах гір, повноводні, але короткі, часто мають пороги і водоспади. Річки, що беруть початок на східних схилах гір, набагато довші. Завдяки своїй повноводності і великим перепадам висот річки мають значний гідроенергетичний потенціал. Загальний запас гідроенергергії річок Скандинавського півострова становить 230 млрд кВт⋅год на рік. Майже половина цього потенціалу вже використовується гідроелектростанціями Швеції й Норвегії.

Найбільші річки Норвегії — Гломма (611 км), Тана (360 км) і Альта (200 км), Швеції — Турнеельвен (510 км), Умеельвен (467 км), Онгерманельвен (460 км), Каліксельвен (450 км), Лулеельвен (450 км), Індальсельвен (420 км), Шеллефтеельвен (410 км), Онгерманельвен (460 км), Далельвен (240 км).

Схили гір покриті тайговими лісами й чагарниками, а також гірською тундрою і луками; трапляються також торф'яники. Хвойні ліси, одне з головних багатств Скандинавських гір, піднімаються до висоти 900 м на півдні і до 400—500 м на півночі.

Серед тварин поширені олень, лось, вівцебик та інші.

Наявні родовища руд заліза, міді, титану, піриту. Скандинавські гори мають також великі запаси будівельного каменю (граніту різних кольорів, мармуру і сланцю)

Ліси Скандинавських гір використовують у господарських потребах скандинавських країн, передусім Швеції^[4].

У Скандинавських горах створено багато національних парків, зокрема:

• у Швеції:
  • Абіску,
  • Сарек,
  • Стуре-Шефаллет
• у Норвегії:
  • Бергеф'єлль;

Окрім того, є численні заповідники.

У горах Скандинавії природний сніговий покрив зберігається з листопада до квітня, тому лижні курорти цих країв дуже популярні серед європейських туристів. Найвідоміші лижні курорти:

• У Швеції — Оре, Селен, Ідре.
• У Норвегії — Хемседал, Трюсіл, Квітфьоль, Хафьоль, Єйлу.
• У Фінляндії — Хімос, Тахко, Вуокатті, Колі, Леві, Рука, Юлляс.

• Список гір Швеції

• Скандинавські гори // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія
• Скандинавські гори // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Скандинавские горы // Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория. Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова, 2006.
• Скандинавские горы // География. Современная иллюстрированная энциклопедия. — М.: Росмэн. Под редакцией проф. А. П. Горкина, 2006.
• «Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа» (серия «Страны и народы» в 20 томах). — Москва: «Мысль», 1981. — Стр. 91, 144—145 (рос.)
• Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 152—153, 154—155 (рос.)

• Скандинавські гори // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.